За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Кіт Патрік у лежанці, грудень 2024 року. Господар Євген
У березні 2023 року родина з Хмельницького забрала з притулку кота на ім’я Патрік. Він пережив окупацію ІрпеняІрпінь перебував під російською окупацією та постійними боями понад 3 тижні (на початку березня — 28 березня 2022 року) під час повномасштабного вторгнення. Місто стало ключовим щитом Києва, прийнявши удар "елітних" підрозділів РФ. Звільнений 28 березня 2022 року, Ірпінь зазнав руйнування понад 70% інфраструктури, отримавши звання "Місто-Герой"., життя по чужих квартирах і бійки з іншими тваринами. Через два роки Патрік помер від вірусу імунодефіциту котівВірус імунодефіциту котів (ВІК/FIV) — це хронічне вірусне захворювання (лентивірус), що руйнує імунну систему котів, роблячи їх вразливими до інфекцій. Він схожий на людський ВІЛ, але не передається людям. Основний шлях передачі — через укуси під час бійок. . Господарі вирішили кремувати його на Байковому кладовищіБайкове кладовище (або Байковий цвинтар) — це один із найстаріших і найпрестижніших некрополів у Києві, заснований у 1834 році, що має статус пам'ятки історії та культури. Розташоване в Голосіївському районі, займає площу понад 72 га. Це місце поховання багатьох видатних діячів України, культури, науки та політики. — бо хотіли, щоб "бойовий кіт спочивав гідно".
Історію про свого домашнього улюбленця розповів Суспільне Хмельницький господар кота та військовий Євген.
Кіт, який пережив окупацію
Патрік потрапив до притулку у 2022 році. Його господарі, зі слів Євгена, виїхали з Ірпеня Київської області під час російської окупації. Кіт залишився сам.
Певний час він перебував у різних квартирах — його брали на перетримку, але довго ніде не затримувався. Зрештою опинився в притулку, пояснив чоловік.
"Коли він туди потрапив, був дуже худий, хворобливий. Інші коти його били. Але він виявився дуже бойовим".
За його словами, у притулку Патрік викопав собі під котячим будиночком яму — "бліндаж"Бліндаж — це заглиблена в землю фортифікаційна споруда (польове укриття), призначена для захисту особового складу від артилерійських обстрілів, мінометного вогню, авіаударів та інших засобів ураження. Це надійне укриття з перекриттям із колод та ґрунту, що також використовується для відпочинку воїнів., як жартували волонтери. Там жив, відгодовувався і набирався сил.
Коли одужав, за словами працівників притулку, почав ганяти тих котів, які раніше його ображали.
"Нам навіть показували тварин із надгризеними вухами, то це означало, що "так він їх покарав".
Точного віку Патріка не знали. Волонтери припускали, що йому понад чотири роки. Ветеринар згодом сказав — не менше десяти.
Подарунок на день народження і "п’ятниця креветок"
У березні 2023 року Патріка забрали додому. Це був подарунок дружині на день народження, пригадав Євген.
"Вона дуже любить котів. Так склалося, що тоді в неї не було домашнього улюбленця. А після всього, що відбулося через війну, хотілося додати в дім трохи життя. Ми ще жартували із працівниками притулку, що викопав собі бліндаж та дочекався дому".
За його словами, Патрік важив 6,5 кілограма. У своїй максимальній формі — 7,5 кілограм. При цьому не був товстим.
"Він був такий потужний. Як накачаний спортсмен. Без живота, без жиру — просто сильний кіт. Характер мав незалежний. Не любив, щоб його брали на руки. Обожнював сидіти на висоті — на шафі або полиці — і спостерігати за всім із незворушним виглядом".
Його єдиною слабкістю були креветки, пригадав господар.
"Раз на тиждень у нього була п’ятниця. Ми купували креветки — і тоді він втрачав усю свою зверхність. Бігав, кричав, вимагав. Патрік вивчив слова "креветочка" і "п’ятниця". Коли їх вимовляли, починав помітно хвилюватися. Якщо був чимось невдоволений, видавав звук, схожий на "мехехех". З часом це слово закріпилося і в родинному лексиконі. Сказати, що ми його любили — це нічого не сказати. Він був членом родини".
Кіт Патрік лежить на пледі поруч із гірляндами, грудень 2024 року. Господар Євген
Хвороба, про яку не знали
На початку 2025 року Патрік почав худнути. Спершу господарі думали — можливо, болять зуби. Кіт став менше їсти, розповів Євген. Аналіз крові показав вірус імунодефіцитуВірус імунодефіциту котів (ВІК/FIV) — це хронічне вірусне захворювання (лентивірус), що руйнує імунну систему котів, роблячи їх вразливими до інфекцій. Він схожий на людський ВІЛ, але не передається людям. Основний шлях передачі — через укуси під час бійок. котів.
"Це інфекційне захворювання, яке вражає імунну систему тварини. Для котів воно не завжди смертельне, але значно послаблює організм. Молоді тварини мають більше шансів жити з цим вірусом довше. Ми навіть не знали, що таке буває. Що вони хворіють так само, як люди".
За словами господаря, лікування в Україні складне і дороге. Частину препаратів офіційно не продають у ветеринарних аптеках. Родина намагалася боротися із хворобою, але врятувати Патріка не вдалося.
"Коли він помирав, важив три кілограми. А до цього — сім з половиною".
Патрік помер наприкінці серпня 2025 року, після Дня незалежності.
"Вдома. На ліжку. Поруч із господарями, як годиться".
Чому кремація
Після смерті родина постала перед вибором — поховати чи кремуватиКремація — це сучасний та екологічний спосіб поховання, що полягає у спалюванні тіла померлого (зазвичай разом із труною) у спеціальній печі крематорію при температурі 800-1000°C. Після процедури останки перетворюються на прах, який збирають в урну та видають родичам для поховання в колумбарії, могилі або розвіювання., пояснив Євген.
З його слів, в Україні фактично відсутня система офіційних кладовищ для домашніх тварин. Поховання часто здійснюють у лісах або на неофіційних ділянках, які згодом можуть бути знищені або забудовані.
"Ми не хотіли, щоб через рік це місце перекопали чи знесли. Хотіли, щоб він спочивав гідно".
Родина згадала власний досвід служби в підрозділі, де загиблих воїнів кремували за давньою традицією, розповів господар кота Роман.
"Вважалося, що вогонь з’єднує з сонцем, дим — з небом. І дух швидше потрапляє туди, куди має".
Євген пригадав, що вони разом із дружиною знайшли інформацію й звернулися до крематорію на БайковомуКиївський крематорій на Байковому кладовищі (вул. Байкова, 16) — це державна установа, що працює з 1975 року та проводить спалювання померлих у спеціальних печах при температурі понад 1000 °C. Це основний центр кремації у Києві, де також є зала для прощання. кладовищі у Києві, який надає послуги кремації тварин.
"Процес кремації, як нам пояснили, відбувається не в тих самих печах, що й для людей. Послугу організовують через спеціалізований майданчик".
До дому приїхав співробітник служби, пригадав господар.
"Запитав, чи хочемо ми покласти якісь улюблені речі до нашого Патріка. Ми поклали ковдрочку. І креветки".
З його слів, за кілька днів родину запросили забрати урну.
"Це було те саме віконце, де видають урни з попелом людей. Стояла коробочка. На ній було написано: "Кот Патрік". Як отримали, спочатку це було дещо важко. Вона нагадувала щодня про нього".
Урна із попелом кота Патріка під ялинкою, де він любив лежати, лютий 2026 року. Господар Євген
Спочатку господарі планували розвіяти попіл — у місці, яке асоціювалося б із Патріком. Але з часом передумали. У новорічні свята кіт любив лежати під ялинкою, пригадав Євген.
"Мабуть, уявляв себе в лісі. На Новий рік урну ми поставили на його лежанку — під ялинку. Зараз вона стоїть удома, поруч із парфумами дружини. З часом звикаєш думати, що це лише попіл. Матеріальна згадка".
За словами Євгена, вони не планують поки розвіювати прах.
"Ми чекаємо, коли він переродиться у своє наступне котяче життя і повернеться до нас. Він був бойовий кіт. Він дочекався дому. І ми хотіли, щоб його останній шлях був достойним".
