За інформацією: Суспільне Хмельницький.
За словами Яни, її чоловік зник під час виконання бойового завдання на Курщині. Яна Волошина
На момент зникнення, зазначила Яна, її чоловік Микола виконував бойове завдання в Курській області. Востаннє з ним спілкувалась 12 грудня 2024.
"Коля говорив: "Все буде добре". Ми вже звикли, що він виходить довго, на зв'язку його немає. Але цей раз було дуже тривожно. Він заспокоював: "Я обов'язково вас наберу, три-чотири дня". Але, на жаль він нас не набрав".
Дружина безвісти зниклого військовослужбовця пригадала, що родина переїхала до села Поляхова Теофіпольської громади з Києва у перший день повномасштабного вторгнення. До цього Микола працював будівельником.
"Ми ніяких речей навіть не збирали, просто сіли в машину і поїхали. Їхали сюди до Поляхови 24 години. Він приїхав додому, каже, що подав заявку щоб служити. Він завжди каже так: "Росіяни не будуть керувати моїми дітьми. Моїм дітям потрібне гарне майбутнє".
Яна долучається та координує акції в підтримку полонених військовослужбовців. Яна Волошина
Зі слів Яни Волошиної, вже понад 15 місяців родина не має жодного достеменного підтвердження про долю чоловіка. Після зникнення Миколи жінка почала координувати мирні акції на підтримку безвісти зниклих військових. Наразі взяла участь у близько 50 акціях.
"Я прошу, щоб акції організовували. Коли Коля зник в грудні, вже 23 грудня нам вручили сповіщення і 29 грудня перший раз акція була в Білогір'ї. Поїхала з дітьми перший раз, але дітям було важко".
Жінка розповіла, що на обмінах, на які намагається їздити регулярно, вдивляється в обличчя звільнених — шукає знайомі риси. З її слів, з травня 2025 року не пропустила жодного обміну полоненими.
"На обміні було, коли військовослужбовець повернувся і телефонував до мами, коли його вже похоронили, а він дзвонив. Мама каже: "Ви шахраї", а він каже: "Ні, мамо, це я". І потім, коли відео увімкнули, побачили, що то дійсно він, хоча всі думали що він загинув".
Яна зазначила, що продовжує брати участь і організовувати мирні акції на підтримку безвісти зниклих військових. Крайній раз їздила на обмін полоненими у свій день народження — 11 квітня.
Авторка: Вікторія Мельник.
