За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Летичівський замок (фортеця), поруч з яким встановлено пам’ятник Устиму Кармелюку, квітень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Світлана Коржик народилася в Ялинівці колишнього Летичівського району. Працювала вчителькою географії і біології. Тоді, пригадала, захопилася краєзнавством.
"Ми займалися з дітьми спочатку географічним краєзнавством. Ми досліджували територію з географічної і біологічної точок зору. Звичайно, ми вивчали, які рослини та тварини населяли ту територію, то нам було цікаво, і які люди там жили. Так моє захоплення географічним краєзнавством переросло в історичне. Уже повних 30 років я цим займаюся".
Краєзнавиця Світлана Коржик, квітень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Летичів, зі слів дослідниці, має свою самобутню історію, якою не перестає захоплюватися.
"У Летичеві добросусідськоДобросусідство — це правові та морально-етичні відносини між власниками сусідніх земельних ділянок або житла, що базуються на взаємній повазі, співпраці та мінімізації незручностей (шум, затінення, запахи). Згідно із Земельним кодексом України (ст. 103), це обов'язок використовувати свою землю так, щоб не шкодити сусідам. уживалися три національності: українці, вони складали більшість, євреї і поляки. Якщо взяти сусідній Меджибіж, там євреїв було більше, але майже не було поляків. У міській владі вони всі між собою гарно ладнали. Приймали закони, які були корисні для різного населення".
Домініканський монастир у Летичеві, який є частиною Летичівської фортеці в Хмельницькій області, квітень 2026 року. Суспільне Хмельницький
Натхнення, пригадала Світлана Коржик, бере з вулиць і історичних будівель, які збереглися в селищі.
"Я коли проходжу цими вулицями, уявляю, як колись тут їхали карети, як приїздили люди до костелу, як вони йшли на ярмарок. У нас тут, як колись було зафіксовано в Магдебурзькому правіМагдебурзьке право — це середньовічна система міського самоврядування, за якою міста звільнялися від управління та суду феодалів (власників землі), отримуючи право на власні виборні органи влади (магістрат), окремий суд, власне правове поле, податкові пільги та свободу торгівлі., яке отримав Летичів, базари і ярмарки були в четвер і в неділю. То майже 400 років вони так і відбуваються: в четвер і в неділю".
Пам’ятний знак гривні у Летичеві, квітень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Колись у Летичеві, розповіла Світлана Коржик, було багато дерев’яних будівель, які знищила низка пожеж.
"Величезна пожежа сталася 9 квітня 1854 року. У костелі згоріли всі дерев’яні конструкції, дерев'яні вікна та двері. І навіть згорів костел. Через чотири роки — у 1858 році – наступна пожежа. Ще згоріли 60 будинків. Уже 9 травня знову сильний вітер із-під річки Вовк, який поширив вогонь на всю територію колишнього міста. Він так швидко розніс вогонь, що його побачили навколишні жителі. І вони прибігли сюди на допомогу. І якраз ось тут зафіксований випадок добросусідства. Люди стали вервечкою, з відрами аж до річки, і вони так гасили цю пожежу. Інших засобів пожежогасіння в Летичеві не було".
Вуличний розпис (мурал) на стіні будівлі, квітень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Пожежі в Летичеві, пригадала дослідниця, описує в одній зі своїх книг. Також пише наукові статті і путівники.
"Я живу зовсім недалеко тут, і ці всі історичні будівлі мене надихають на наукову творчість. І хочеться не тільки самому пізнати, що тут колись відбувалося, а й розповісти це людям, які читають мої статті або книги. І розповісти майбутнім поколінням, які прийдуть, щоб вони знали, яким був Летичів колись, яким він став тепер і буде пізніше".
Цегляна стіна, квітень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
