За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Зі слів Оксани, свого першого дрона Максим Старостін зібрав, коли навчався в 11 класі, червень-2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Захоплення технікою згодом переросло в улюблену справу. У 2022 році Максим вступив до Київського політехнічного університету імені Ігоря Сікорського. Почав розробляти та ремонтувати дрони для українських військових. Був волонтером. Скільки виготовив дронів для військових — Оксана Старостіна не знає.
"Я, як їздила до нього, то він 24/7 був з хлопцями з передової. Кажу, Макс, треба відпочити, це твій сон. Він каже: мамо, ти знаєш, їм там теж нелегко, дуже тяжко".
Третього червня 2025 року Максим Старостін разом із військовими вирушив у чергову поїздку на Донеччину. Автомобіль, у якому вони їхали, потрапив під російський обстріл. Усі, хто перебував у машині, загинули. 17 червня Максиму мало б виповнитися 20 років.
"Десь о шостій годині я розмовляла з подругою і кажу: Боже, ну так щось серце, хтось як то, знаєте, вийняв його і ріже шматками. І через пів години дзвонить телефон. Кажуть, Макс загинув в Краматорську. Я кажу, ні, це шахраї дзвонять, це неправда".
Як розповів настоятель монастиря Павло Горай, тут зібрані речі Максима, які передала його мати, червень-2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Усе, що нагадувало про сина, мати вирішила зберегти і вдома, і в місці, яке він любив і де часто бував. Грамоти, нагороди, стяги та навіть 3D-принтер, на якому Максим створював деталі для дронів, вона передала до місцевого монастиря.
"Від початку повномасштабного вторгнення ми почали збиратися, щоб по можливості допомагати нашим військовим, переселенцям. І в цьому місці у нас зібране найважливіше, можна сказати, такі речі, які про цей момент нагадують. Звісно, зараз для нас це дуже важливо, що тут теж був свого часу і зробив багато добрих справ Максим. Це місце нам теж нагадує про нього", — розповів настоятель Павло Горай.
Для друзів Максим був людиною, яка завжди щось вигадувала, не боялася складних задач і до останнього залишалася в постійному русі — між навчанням, проєктами та допомогою військовим, розповів його товариш Тарас Бондар.
"Коли ми роз'їхалися по університетах, могли місяць з ним не говорити, але він до мене дзвонить чи я до нього і ми могли годину проговорити, дві. Він мені показував, чим він займається, але повністю про свої роботи та куди їздив не розповідав".
Фото Максима розміщене на Алеї Слави в рідному селищі, червень-2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Оксана Старостіна розповіла, фото сина розміщене на Алеї Слави в рідному селищі — поруч із тими, хто віддав життя за Україну. Також, за її словами, ім’я Максима увійшло до списків проєкту Forbes "30 до 30".
Авторка: Вікторія Мельник.
