За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Олег Шевчук розповів про службу у 42 ОМБр, фото зроблене в період з 2023 по 2026 рік. Олег Шевчук
Олег Шевчук на позивний "Сільвер" — 56-річний командир танка, танкового батальйону 42 ОМБр42-га окрема механізована бригада імені Героя України Валерія Гудзя., сержант із села Шаровечка, що на Хмельниччині. Він виконував бойові завдання на Луганщині та Донеччині. За виконання бойових завдань чоловік неодноразово був представлений до нагород.
Свою історію Олег Шевчук розповів Суспільне Хмельницький.
З його слів, наразі отримав відзнаку Міністерства оборони України медаллю "Золотий тризуб" та відзнаку командира 42 ОМБр "Хрест Доблесті". Також поданий та очікує на нагороди Головнокомандувача Збройних сил України "Хрест Хоробрих" та "За поранення". Втім, своїм "скарбом" військовослужбовець вважає котів, які проживають із ним у бліндажі.
"Вуглик та Іскорка — мої скарби! Коли заступав на позиції, їх ще не було, була лише кішка Мурка. Привіз її один із побратимів, коли повернувся з відпустки, бо у нас завелися миші. А повернувся з бойових – Мурки немає, натомість оці двоє пищать. Коли вперше їх побачив, вони були ще зовсім мікробики В значенні маленькі.– два дні, як очі прорізалися. Залишилися без мами. Довелося їхати до Павлограда, купувати дитячу молочну суміш та годувати їх по черзі зі шприца. Бачите, нормальний з мене котячий нянь, впорався. Сподіваюся, до мого наступного виходу на бойове чергування вони підростуть настільки, що їм смакуватиме наша армійська тушкованка і паштети. Головне, щоб побратими не забували годувати, але це навряд чи, бо діти одразу влаштують добрячий ґвалт, бо у обидвох характер бойовий".
Олег Шевчук зазначив, що військовослужбовці гарно ставлять до тварин.
"Пригадую, як ще у Серебрянському лісництві, неподалік наших позицій, знайшли поранену лисицю. У неї була перебита задня лапа, мабуть, мінометним осколком, та рана на боці. Мали з собою все необхідне для надання медичної допомоги, але нас вчили, як допомогти пораненому побратиму, а про лисиць — не згадували. Подзвонили начмеду Начмед (начальник медичної служби, або медичний директор) — це головний фахівець із лікувального процесу, права рука та заступник керівника установи.батальйону та попросили проконсультувати. Він теж не дуже розумів, що треба зробити, але напрямок руху задав. Вирішили вчинити по-військовому – експериментувати. Як уміли, наклали імпровізовану шину, обробили антисептиком та зашили рану. Причому, під час цих всіх маніпуляцій тварина терпіла та не проявляла агресії – розуміла, що інакше загине. Та й ми теж перестрахувалися – операцію проводили у грубих гумових рукавицях та протигазі, щоб не ходити з подряпаним обличчям".
У бліндажі з військовими проживають тварини, липень 2026 року. Олег Шевчук
Військовослужбовець розповів, що деякі ситуації, які стаються на фронті, запам'ятовуються надовго.
"Після операції Куля, яка отримала позивний за швидкість пересування та міру зростання, надовго не затрималась. Наступного дня, після перев’язки та сніданку, накульгуючи зникла у лісі. Не було дня, щоб Куля не завітала до нас по гостинці. Якось прошмигнула у бліндаж навіть під час сильного артилерійського обстрілу. Коли настав час нам переміщатися на інші позиції, то того ранку вона не прийшла. Поснідали без неї та вже почали готуватись до переміщення. І тут з’являється Куля, і не сама, а з трьома лисенятами. Тоді ми зрозуміли, куди вона щодня зникала. Привела дітей з нами попрощатися та подякувати за людяність".
Зі слів сержанта Олега Шевчука, у війську позивний часто дають побратими. Зазвичай це трапляється після певних ситуацій на бойовому завданні чи в армійському побуті, через випадки, зовнішність або навички військовослужбовця.
"Якось на полігоні під час нічних навчань, за півтора місяці до виїзду на перше бойове завдання до Серебрянського лісу, я невдало зіскочив з танка і зламав ногу. Мені наклали гіпс, але їхати додому я категорично відмовився, бо не міг залишити хлопців, мав разом з усіма готуватися до бойових дій. Пересуватися довелося на милицях, тому і охрестили "Сільвером", і цей позивний буде зі мною, мабуть, вже до кінця життя. Сприймаю це з гумором".
За виконання бойових завдань чоловік неодноразово був представлений до нагород, фото зроблене в період з 2023 по 2026 рік. Олег Шевчук
Олег Шевчук розповів, що перед першим бойовим завданням виявилось, що він єдиний з екіпажу, хто раніше проходив військову службу.
"У екіпажі мого танка не було жодного контрактника – всі мобілізовані, тому ми і гадки не мали, що буде далі. Під час навчань інструктори нам пояснили, що під час танкового бою сподіватися можемо тільки один на одного. Мені було трішки простіше, бо строкову службу проходив на посаді командира танку в Німеччині, де отримав звання "сержант". Можна сказати, у нашому екіпажі я був найдосвідченіший. Служба "по миру" зовсім інша. Тут згаяна хвилина може вирішити долю екіпажу".
Військовослужбовець на псевдо "Сільвер" розповів, які емоції відчув під час першого бойового виходу.
"Від дій командира танку залежить дуже багато. Перший бій відбувся у Серебрянському лісі. Пам’ятаю, як начальник штабу пояснив нам бойове завдання та виділив "повний кошик кабачківСнаряди.". Не знаю, чи далися взнаки місяці напруженої підготовки, чи просто щастило, але всі снаряди відпрацювали на відмінно з відстані 200-250 метрів. Вдалося спалити кілька ворожих бліндажів та висадити у повітря польовий склад боєприпасів. Страх відчули вже після бою. Про це зізналися один одному, коли повернулися у село".
Олег Шевчук розповів, що методи ведення бойових дій змінюються з часом, фото зроблене в період з 2023 по 2026 рік. Олег Шевчук
Зі слів чоловіка, найскладніші бої були в районі Часового Яру, оскільки там батальйон зазнав втрат. Олег зазначив, що у зв’язку з розвитком безпілотної складової, важка броня не відіграє настільки значну роль у бойових діях, як у 2022-2023 роках. Танк у чистому полі є легкою ціллю для ударних дронів противника, але танки 42 ОМБр не простоюють у ангарах.
"Раніше ми часто працювали прямою наводкою і виходили переможцями з танкових дуелей. Зараз працюємо із закритих бойових позицій та намагаємося не робити зайвих рухів, бо противник веде розвідку і вдень, і вночі. Все ж вносимо свою лепту у загальну справу – вражаємо цілі на значній відстані. Часто вдається зривати штурмові дії ворога, знищуючи їхню техніку та особовий склад, що встиг накопичитися у напівзруйнованих будівлях. Розвідники надають координати, і ми по них відпрацьовуємо".
Олег Шевчук розповів, що окрім виконання обов'язків командира, кермує БТР-ТБТР-Т (важкий бронетранспортер) — це спеціальна бойова броньована машина на гусеничному ходу, створена на базі танка (часто Т-55, Т-64 або інших)., щоб доставляти провізію та евакуйовувати поранених.
"Нещодавно забирали двох поранених бійців з нашого самохідного артилерійського дивізіону. Добре, що ми мали провідника, бо їхали "по-сіромуБез можливості видимості.", але навіть попри це, дорогою нас наздогнали дві ФПВ-ішкиFPV-дрон (від англ. First Person View — вид від першої особи) — це безпілотник, яким оператор керує в реальному часі через спеціальні відеоокуляри або монітор. На відміну від звичайних дронів, він дає ефект повної присутності, дозволяючи пілоту бачити політ так, ніби він сидить усередині самого апарату. та тричі наїхали на якісь протипіхотні мінні засоби. Дякувати Богові, наш бронетранспортер майже не пошкодило, лише відірвало набитий піском газовий балон, який ми використовуємо саме для таких випадків, щоб пом’якшити силу вибуху. Завдання виконали – вчасно привезли хлопців. Зараз обидва одужують".
За словами військовослужбовця, вберегтись від поранень на фронті не просто.
"Під час переміщення між позиціями осколки від касетного боєприпасу влучили мені у праву ногу. Коли обстріл закінчився, довелося по-пластунськиПовзання «по-пластунськи» (стиль «командос») — це спосіб пересування, коли людина або дитина лежить на животі, підтягуючись вперед за допомогою рук і відштовхуючись ногами. подолати понад 300 метрів, бо важко було зіп’ятися на ноги, до того ж противник зазвичай проводить дорозвідку після обстрілу. Поранення виявилося не важким – кістки та сухожилля вціліли, тому швидко відновився і вже більше трьох місяців у строю".
Олег Шевчук розповів, що відновившись після поранення, повернувся у стрій, фото зроблене у період з 2023 по 2026 рік. Олег Шевчук
Олег Шевчук зазначив, що в порівняні із 2023 роком, методи ведення бойових дій змінилися.
"Зараз дуже складно здійснити ротацію Заміну.на позиціях. Якось я ніс бойове чергування понад три місяці поспіль. І справа не у тому, що не було людей на заміну, а в тому, що щоб запобігти втратам під час заміни, маємо ретельно продумувати кожен крок. Треба, щоб були відповідні погодні умови та вдало обраний час. І тоді "очі" противника не помітять пересування. А якщо помітять, то одразу налетять ударні дрони і міняти вже не буде кому і не буде кого. Таке, на жаль, теж трапляється".
Рідні та близькі, за словами військовослужбовця, хвилюються за нього.
"Дружина часто питає, що ми їмо, коли довго перебуваємо на позиціях. Відповідаю, що всього вистачає, і це насправді так. Хіба її обіймів, і, можливо, ще домашньої консервації. Аж надто смачні огірочки у неї виходять. Насправді не було такого, щоб ділили останній окраєць хліба на трьох чи розподіляли воду порційно. Командування дбає, щоб ми не голодували. Якщо нема можливості підвезти по землі – використовують дрони зі значною вантажопідйомністю для доставки всього необхідного".
За словами Олега Шевчука, попри зміни в армії, він залишатиметься в танкових військах.
"Багато моїх молодих побратимів перекваліфіковуються у пілотів БПЛА. Мені вже, мабуть, запізно, бо ж вік, тому і надалі триматимусь танкової броні. Сподіваюся, мені завжди знайдеться місце у рідному танковому батальйоні. Також командири пропонували вивчитися на офіцера, але щоразу відмовлявся. У нас у підрозділі достатньо молодих толкових хлопців – за ними майбутнє".
Зі слів Олега Шевчука, місце служби змінювати не планує, фото зроблене у період з 2023 по 2026 рік. Олег Шевчук
Військовослужбовець розповів, про що мріє.
"Якщо чесно, то хотілося би якнайшвидше повернутися додому, до родини. Сподіваюся, що моя донька, яка зараз проживає у Києві та працює у театрі, незабаром подарує мені онуків. У моєї цивільної дружини теж є син, я вважаю його рідним. В армії вже звик з початку 2023 року, люблю і поважаю своїх побратимів та вважаю їх своєю другою родиною, але вже хочеться спокійного життя та радості від сімейного затишку".
Олег Шевчук зазначив, що має плани на майбутнє.
"Там, де буду потрібен, там і працюватиму: можу возити вантажі, ремонтувати автомобілі та іншу техніку, розуміюся на будівництві, зрештою, без роботи не залишуся. Головне — щоб війна нарешті закінчилася і загарбники ніколи більше не порушували кордони нашої суверенної держави".
