За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Військовий пробув у російському полоні 1 рік і 9 місяців. З особистого архіву Валерія Кулібика
Ветеран зазначив, на позиціях пробули 8 діб.
"Дуже хотілося води. Вода була, але ж спека. Вдень — спекотно, вночі — холодно. Сидиш в тому окопчику і спостерігаєш. Росіяни були від нас буквально метрів 50-60. Ми з ними навіть перекрикувалися. Ми їм казали: чого ви прийшли на нашу землю, йдіть звідси, вас тут ніхто не чекає. Ми, кажу, свою землю не віддамо".
Як розповів Валерій, вночі до них заходили диверсійно-розвідувальні групи.
"Мали вони неакуратність підкурити, і я це побачив. Кажу, колега, давай кулемета сюди, ми зараз трошки пограємо. І ми наказали їх. Нас почали крити "мавіки",Це серія компактних і технологічних квадрокоптерів. камікадзеЦе безпілотний літальний апарат із вбудованою бойовою частиною., мінометиЦе вид артилерійської зброї, що використовує міни для навісного обстрілу., і зайшла група штурмовиків — чоловік 7. Нас було тільки четверо".
Аби сховатися від скидів, ветеран заліз у невелике сховище, яке викопав заздалегідь.
"Лисяча норка" така в нас, і я тільки туди, секунд 10 — і черга туди, де я лежав. Чую голос: виходьте, здавайтеся, якщо ні — кинемо гранату".
Добу його тримали у Бахмуті, згадує Валерій Кулібик.
"Перевезли нас потім в Луганськ, в СІЗО №1. Там я пробув 2 місяці і 7 днів. Потім нас перевезли в Суходільськ, Луганська область. Виганяли на роботу добровільно-примусово".
Зі слів ветерана, змушували вчити російські пісні.
"Отак нас розставляють на плацу, ходять і слухають — співаєш чи не співаєш. Якщо не співаєш — до стіни. Електрошокером били".
З полону Валерія звільнили 25 травня 2025 року — саме на його день народження.
"Я кажу — оце подарунок".
Як розповів ветеран, після проходження реабілітації разом з побратимами розвиває ветеранський бізнес — сплав на байдарках.
