Вічна пам’ять та шана усім полеглим воїнам-захисникам України. Фото: з фейсбук сторінки Любові Гули
Їхнє життя обірвала російсько-українська війна.
Сьогодні, 15 квітня, в деяких громадах області в останню земну путь провели земляків, які загинули на фронті.
У Шепетівці провели у засвіти солдата Вадима Тичінського. «Тичінський Вадим Миколайович народився 4 вересня 1964 року у Маріуполі, там і пройшли роки його дитинства та юності. У Шепетівку приїздив у відрядження. Наше маленьке та затишне місто припало до душі Вадиму і він вирішив залишитися. Влаштувався на роботу водієм-експедитором. Хоч і проживав у Шепетівці, проте ніколи не забував своє рідне місто – Маріуполь, яке безмежно любив і при будь-якій нагоді туди повертався. До моря, у рідне місто, возив і синів Сергія та Владислава. Сини для Вадима були гордістю та втіхою. Зі слів друзів та близьких знаємо, що чоловік був дуже відвертим, щирим, щедрим та ерудованим. А також мав хобі — полюбляв розгадувати кросворди, – розповіли в Шепетівській міській раді. – З перших днів повномасштабного вторгнення Вадим Миколайович вступив до місцевої територіальної оборони, склав присягу і взяв до рук зброю, щоб захищати рідну землю. Брав участь у обороні Бахмуту, Ізюму, Куп’янська. Зі слів побратимів: «Маріуполь», такий позивний був у воїна, як би не було йому важко, ніколи не жалівся. Всі завдання намагався виконати добре. Він без вагань у будь-який час виходив на позиції, якщо хтось раптом через обставини цього не міг зробити, для нього це було за честь. Він був товариським та знаходив спільну мову з усіма, ніколи не конфліктував, а навпаки – завжди допомагав. Полюбляв готувати смачні страви побратимам. Його фірмовому борщу могла б позаздрити будь-яка господиня. Вадим дуже важко переносив втрату побратимів і щиро радів, коли його хлопці поверталися з позицій живі і неушкоджені. Адже сам був двічі поранений і завжди повертався назад в стрій».
На жаль, 5 квітня 2024 року водій стрілецького взводу стрілецької роти Вадим Тичінський загинув на Харківському напрямку.
Вадим Тичінський. Фото з facebook.com/ShepetivkaCityCouncil.
Також на Шепетівщині в останню земну дорогу провели головного сержанта піхотної роти Ткачука Юрія Віталійовича, який народився 25 лютого 1978 року в селі Малий Правутин тоді ще Славутського району.
Юрій Віталійович, як повідомили в Славутській міській раді, із 1 серпня 2023 року був мобілізований до лав Збройних Сил України. Проходив військові навчання за кордоном.«Йдучи на війну, Юрій сказав своїм дітям: «Спіть спокійно, тато вас захищатиме». 7 квітня 2024 року, виконуючи бойове завдання поблизу населеного пункту Буда-Вороб’ївська Новгород-Сіверського району Чернігівської області, головний сержант піхотної роти військової частини А4982 Ткачук Юрій Віталійович загинув смертю Героя внаслідок артилерійського обстрілу, – йдеться в повідомленні виконавчого комітету Славутської міськради. – У захисника України залишилися батьки, дві сестри, дружина та двоє дітей». Нині він навіки спочив у селі Малий Правутин.
Юрій Ткачук. Фото з facebook.com/SL.SLAVUTA
У селі Бубнівка Наркевицької громади, що на Волочищині, попрощалися з солдатом Михайлом Колесніком 1980 року народження. Захисник із 8 червня 2023 року вважався безвісти зниклим. «Михайло вступив до лав ЗСУ у січні 2023, – написала в фейсбуці голова Наркевицької тергромади Любов Гула. – Користувався авторитетним ставлення зі сторони побратимів, гідно виконував свій обов’язок, але вже за пів року вважався безвісти зниклим. Саме з 08.06.2023 року батьки та рідні очікували дива, якого, на превеликий жаль, не сталося… 10 квітня 2024 року повідомлено про те, що 8 червня 2023 року, під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку, отримавши травми несумісні з життям, солдат Колеснік М.Д. загинув».
Михайло Колеснік. Фото з фейсбуку Любові Гули
Вічна пам’ять полеглим Героям України! Співчуття рідним та близьким…
