За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Військовослужбовець Олександр Котубей,з яким прощалися у Хмельницькому 27 серпня 2024 рік. Суспільне Хмельницький
На той час Ольга з родиною та їхня мати жили на Миколаївщині. На початку повномасштабного вторгнення евакуювалися до Хмельницького. Уже тут дізналися, що їхній Сашко загинув при виконанні бойового завдання на Луганщині.
"Ми знали, ми чекали обмін тілами. Був у тому році обмін тілами, а це підтвердилася ДНК", — каже сестра загиблого.
Портрет Олександра Котубея уже розміщений на одному із банерів, що на Алеї пам’яті у середмісті Хмельницького. Донедавна це було єдине місце, де його рідні могли віддати йому шану. Сьогодні з воїном нарешті змогли попрощатися і його поховати.
Прощання із захисником Олександром Котубеєм у Хмельницькому в Свято-Георгіївському храмі. 27 серпня 2024 рік. Суспільне Хмельницький
"Йому було 38 років тоді, коли він загинув. Зараз би йому вже було повних сорок. Він був веселий, він був класний, він підтримував усіх. Він добрий, він ніколи нікому зла не робив, дуже чуйний", — розповідає про брата Ольга.
Хмельничанка Галина, яка прийшла на прощання із Олександром Котубеєм, каже: самого захисника вона не знала, але в Хмельницькому познайомилася і потоваришувала з його матір'ю та сестрою.
Портрет Олександра Котубея на одному із банерів Алеї пам’яті у середмісті Хмельницького. 27 серпня 2024 рік. Суспільне Хмельницький
"Вони дуже порядні люди. Мама часто розповідала про Сашу, про те, що він воював ще з часів АТО. Казала, він усім допомагав, і хто до нього не звернеться, то всі за нього стоять. А ще розповідала, що коли він приїздив у відпустку з АТО, то казав їй: "Мамо, все буде добре, не переживай. Мамо, ти ж знаєш, що ми переможемо", — говорить Галина.
Поховали Олександра Котубея на Алеї Слави хмельницького кладовища, що у мікрорайоні Ракове.
