За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Посуд, який виробляли у Білотині зберігається в Україні та за кордоном, липень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Також, як зазначив Віктор Кучерук, через крихкість фарфору вироби билися під час перевезення кінними підводами. До роботи на фабриці залучали майстрів з-за кордону.
″Щоб підвищити якість виробництва, Зусман запросив до Білотина майстрів із Німеччини та Чехії. Більшість із них були єврейського походження та переїжджали разом із сім’ями. Вони навчали місцевих ремісників, а розпис виробів виконували вручну. На підприємстві використовували не лише водяний двигун, який працював завдяки греблі на річці Гнилий Ріг, а наприкінці ХІХ століття — навіть парові машини″.
Завідувач Ізяславського історико-краєзнавчого музею розповів, що основою для виробів ставали європейські зразки порцеляни.
″Майстри фактично копіювали найкращі вироби німецьких фарфорових заводів, але виготовляли їх уже тут, у Білотині. На фабриці виготовляли тарілки, вази, кухлі, миски та інший посуд. Окрім фарфору, виробляли також фаянсові вироби, призначені як для приватного користування, так і для закладів громадського харчування″.
Посуд, який виробляли на Хмельниччині, відрізняється клеймом, липень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
За словам Віктора Кучера, наразі збереглося трохи більше ніж три десятка виробів з фабрики, що працювала на Хмельниччині.
″В Ізяславському історико-краєзнавчому музеї цілісного предмета немає. Тут зберігають лише уламок тарілки, знайдений під час археологічних досліджень. Встановити його походження вдалося завдяки частині клейма, де читається напис «Білотин», а також характерному орнаменту, який збігається із орнаментом на збережених виробах. Дві білотинські тарілки перебувають у приватній власності жителів Ізяслава. Люди користувалися ними, як звичайним посудом. Тривалий час люди і не підозрювали про їхню історичну цінність″.
Музейник розповів, що експонати, які виробляли на Білотинській фабриці, зберігаються як в Україні, так і за її межами.
″Значна частина відомих предметів зберігається у приватній колекції київського колекціонера Георгія Браіловського. Окремі вироби також є у фондах Національного музею декоративного мистецтваНаціональний музей декоративного мистецтва України — один з найбільших художніх музеїв України. Розташований на території Національного Києво-Печерського історико-культурного заповідника у приміщенні колишніх покоїв митрополита і прилеглої до них домової Благовіщенської церкви, які є пам'ятками архітектури XVIII — початку XX століть. України, Київської національної картинної галереї, музеїв Дніпра та Варшави″.
На фарфоровій фабриці виробляли тарілки, склянки, вази, статуєтки, липень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
За словами Віктора Кучерука, наразі на місці фабрики в Білотині розташовані будинок культури та бібліотека.
″Місцеві жителі неодноразово розповідали, що під час земляних робіт, знаходили велику кількість битої кераміки. Ймовірно, саме тут утилізували виробничий брак. За однією з версій, підприємство постраждало від пожежі. За іншою — від страйку робітників. Тоді ж знайшли великі поклади каоліну поблизу Полонного. Існує припущення, що після закриття мануфактури тут, частину обладнання та майстрів перевезли до Полонного, що могло стати основою майбутнього фарфорового заводу″.
Завідувач Ізяславського історико-краєзнавчого музею зазначив, що наразі визначити точну кількість екземплярів, вироблених на фабриці у Білотині, не можливо.
″Сьогодні ж білотинський фарфор залишається однією з найменш відомих сторінок промислової історії Хмельниччини. Дослідники не виключають, що окремі вироби досі можуть зберігатися у приватних господарствах, де їх і досі використовують як звичайний побутовий посуд, не знаючи про їхню історичну цінність″.
