За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Вид на узбережжя Азовського моря, Донецька область. Наталія
На початку 2022 року НаталіяВ цілях безпеки військова просила не називати своє прізвище і не використовувати її фото. поїхала з Маріуполя, де постійно проживала, у відпустку до рідних у Хмельницький. На той момент вона служила у війську майже сім років. Через повномасштабне вторгнення шляху назад не було. Маріуполь оточили, а згодом – майже повністю знищили. Там залишилися її друзі, семеро котів та оселя.
Свою історію Наталія ексклюзивно розповіла Суспільне Хмельницький.
Рішення долучитися до війська ухвалила у 2015 році. Вчилася військовій справі разом зі своїми друзями з Хмельницького у Бердянську, в Запорізькій області, пригадала Наталія.
"Я тоді не дуже розуміла, що та як треба робити. Просто йшла за покликом. Мої друзі були на МайданіПодії на Майдані (Євромайдан, Революція Гідності) — це масові протести в Україні, що тривали з 21 листопада 2013 року до 22 лютого 2014 року, спричинені відмовою влади від євроінтеграції та силовим розгоном демонстрантів., а ми з сестрою допомагали чим могли: їжу готували, робили коктейлі Молотова"Коктейль Молотова" (Бандера-смузі) — це запалювальна суміш у скляній пляшці, що використовується як протитанкова зброя ближнього бою. Складається з ємності, пального (бензин/дизель) та загусника (олія, пінопласт) для кращого прилипання до техніки. Основна мета — підпал двигуна або оглядових щілин танка чи БМП.".
Зібраний букет квітів та рослин лежить на березі Азовського моря, Донецька область. Наталія
Майже одразу після Революції ГідностіРеволюція Гідності (листопад 2013 — лютий 2014) — це масові протести в Україні, викликані відмовою влади від євроінтеграції та силовим розгоном студентів, що переросли у боротьбу проти режиму Віктора Януковича. Події завершилися втечею Януковича, загибеллю понад 100 активістів ("Небесна Сотня") та переорієнтацією країни на демократичний шлях розвитку. її друзі долучилися як добровольці до захисту України. Жінка пояснила, згодом їй також стало нестерпно вдома.
"Більшість моїх знайомих вже були на Донбасі. Я готувалася: дізнавалася, що потрібно, чим зможу бути корисною, зібрала речі й подала документи до частини, в яку тоді дуже хотіла потрапити. Батьки хвилювалися, звісно, але зрозуміли та морально допомагали".
Наталія зізналася, що історій має багато, проте згадати вдається далеко не все.
"Дуже витіснились хороші спогади про ті місця. Напевно мозок їх заховав десь глибоко, бо боляче згадувати. Це такі реалії життя нашого".
Пізню глива, яку також називають оливковим гливиком, Донецька область. Наталія
Через службу Наталія була далеко від Хмельницького. Другим домом для неї, зі слів жінки, став Маріуполь, в якому за кілька років вона придбала квартиру.
"Я полюбила це місто та море. Коли щозими, на Приазов'ї коло моря, замість снігу йде льодяний дощ, і все від землі до проводів та стін будинків покривається товстим шаром льоду, і п'ятихвилинний похід на службу перетворюється на півгодинний, доводилось навіть повзти на колінах і з цього ми сміялись дуже. Коли я ходила на закинуту базу відпочинку Космос, збирати гливи, і одного разу аж 20 кг зібрала.
Мозаїка у Маріуполі під назвою “Дівчина”. Наталі
Хмельничанка пригадала, що їй подобалося у вільний від служби час гуляти вулицями міста.
"В Маріуполі влітку було круто вийти з квартири, піти через парк вниз на набережну до моря, там погуляти, а потім зайти в легендарне кафе "Ілюс". Там були найсмачніші в моєму житті чебуречки грецькі — чір-чіри"Чір-чір" — це традиційна назва маріупольських (приазовських) чебуреків, що походить від звуку, який видає тісто під час смаження у гарячій олії. Ця страва, яку також називають "чіберек", є популярною місцевою стравою, що вирізняється хрусткою скоринкою та соковитою м'ясною начинкою. з дуже різними начинками. Тільки там я бачила з мідіями та сиром — це шедевр. Це дуже старе кафе, ще з радянського союзу працювало, відоме кожному маріупольцю. Ще пам'ятаю: був шторм, винесло купу мідій, і ми назбирали їх цілий мішок і варили. Це було дуже класно".
Територія закинутого санаторію “Космос” у Юр’ївці Донецької області. Наталія
Наталія і зараз залишається у війську, а на початку повномасштабного вторгнення брала участь у звільненні КиївщиниКиївщину було повністю звільнено від російських окупантів 2 квітня 2022 року, що стало переломним моментом у війні та зірвало плани ворога захопити столицю. ЗСУ витіснили армію РФ після понад місяця запеклих боїв, звільнивши Бучу, Ірпінь, Гостомель та інші населені пункти, виявивши після окупації численні воєнні злочини проти цивільних.. До зими 2022 року служила в Маріуполі, пригадала жінка.
"І важкі військові будні, і поїздки до передової, і втома. Утім – на це не зважала, бо поруч були старі та нові друзі, рідні люди, та натхнення від своєї роботи".
Коти на “робочому” місці, Донецька область. Наталія
Окремою частинкою життя була компанія котів, яких вони утримували, розповіла Наталія. Щоправда, розповіла військова, фото майже не залишилось.
"Там, де з'являються військові – завжди поруч з’являються і тварини. Спочатку це були чотири коти, яких я привезла з собою з Хмельницького. Вони добре сприйняли переїзд, їздили зі мною навіть на позиції. А коли їздила на ротації – друзі доглядали за ними, тримали в безпеці. Кожен військовий знає, як до нас ідуть котики, я не була винятком, то згодом котів стало вже семеро. Вони здорово ладнали між собою, хоча у кожного свій характер та індивідуальність".
Коти, яких підгодовувала Наталія неподалік бази служби, Донецька область. Наталія
Наталія розповіла, що її улюбленці були досить домашніми та не пристосованими ні до вуличного життя, ні до війни.
"Васька вічно хотів вибігти на вулицю, що аж навчився сам двері вхідні відкривати. Доводилось завжди замикати на ключ. Вибігав до першого куща трави і там качався, поки з білосніжного не ставав сірим. Приносив до хати земляних бліх.
Наталія пригадала, що у 2021 році усіх її котів привезли із Новолуганська на КРАЗі у Маріуполь разом із новим рудим котом. А ще має спогади із своїми домашніми улюбленцями.
Колись взимку з полів до нас прибігла миша. Я довго не могла зрозуміти, що це шарудить і чому коти такі насторожені. Потім ледь її знайшла за шафою, почала її виганяти на відкритий простір. Думаю, сім котів же, зараз вони з нею швидко впораються. А ні, вони всі "домашні павонії", сіли напівкільцем, як в амфітеатрі, і дивляться, як я гарно мишу по хаті ганяю. Потім вже я її сама в кут загнала, прибила, то Василь зразу її підібрав, почав гратись з нею, приносити мені, типу "ось, дивись, який я хижак, здобув".
Кіт Василь, Донецька область. Наталія
З 24 лютого 2022 року кільце навколо Маріуполя почало стрімко стискатися, пригадала військова. Повертатися туди вже було небезпечно, і Наталія, за наказом, залишилася на той момент у тиловій зоні. Утім домовилася з друзями, що котів перевезуть на підконтрольну територію за найпершої нагоди.
"У нас було правило: якщо їдемо у відпустку — котів можна без питань залишити на друзів чи побратимів. Так робила і я, і мої побратими та посестри. Дорога довга — потяг їхав майже добу, то це був би для них великий стрес, щоразу так мандрувати. Так само міркувала і того разу, але не знала, що назавжди залишила дім, речі, та найголовніше – друзів та котів".
Супутникові знімки зруйнованого будинку в Маріуполі по Проспекту Нахимова. Наталія / Знімки із супутника на картах
Зруйнований будинок військової Наталії у Маріуполі, що на Донеччині. Наталія
Будинок спочатку пошкодили близьким влучанням російської авіабомбиАвіаційна бомба (авіабомба) — це вид авіаційних боєприпасів, що скидаються з літальних апаратів (літаків, БПЛА) для ураження цілей. Вони бувають некерованими (вільного падіння) та керованими (КАБ), оснащеними модулями корекції (УМПК) для підвищення влучності. Основні типи РФ, що застосовуються в Україні — ФАБ-500, ФАБ-1500, ФАБ-3000 та КАБ-500., а згодом його повністю розібрали росіяни, коли вже захопили повністю місто, пригадала Наталія. На цьому місці зараз будують або збудували нову будівлю — це видно на супутникових знімках.
На супутникових знімках видно, що росіяни в окупованому Маріуполі на місці зруйнованого будинку зводили новий. Наталія
Про долю котів відомо небагато. Знайома цивільна жінка, на яку їх залишили військові друзі, написала, що тварин роздали в село, розповіла військова.
"Сказала що буквально двох днів забракло, аби вивезти їх із міста на підконтрольну територію. Потім писала ще раз, що вони живі і в добрих руках, але згодом вона перестала виходити на зв’язок".
Наталі тримає малого краба на руці, якого знайшла на узбережжі Азовського моря. Наталі
У Наталії потім були бої на Київщині, зрештою нове місце служби. Для отримання компенсації за зруйноване житло вона подала заявку у "Дію", пояснила жінка.
"Є і фото зруйнованої будівлі, і фото з супутника. Але це складний та тривалий процес, бо навіть документи на власність залишилися там. Утім це було не просто житло. Це було життя, яке я будувала роками. Найголовніше й найважче — це ті люди, яких я ніколи в цьому житті не побачу, і мої коти, яких я так і не встигла забрати, і ніяк вже не дізнаюся про них. І невідомість: я не знаю що з деякими моїми друзями, що до цих пір у полоні. Маріуполь залишився раною на серці для мене назавжди, містом, де назавжди лишилися ті, кого любила. Росіяни стерли з мапи не лише будинок, але і частину життя".
Попри все, Наталія продовжує службу. Бо, за її словами, вибір робити це чи ні навіть не постає — так само, як колись у 2015 році, коли вона вирішила не залишатися осторонь. Зараз у неї двоє котів, "ветерани": дівчинка також з Маріуполя, і хлопчик з Бахмута.
Букет, який зібрала Наталія, Донецька область. Наталія
Фото з території закинутих санаторіїв у селищі Донецької області. Наталія
