За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Маршрут для екологічного туризму розробили на Хмельниччині, травень 2026 року. Летичівська селищна об’єднана територіальна громада
У Летичівській селищній об'єднаній територіальній громаді, що на Хмельниччині, розробили екотуристичний Екологічний туризм — подорожі до природних територій, які не зазнали значного впливу людини. Основна мета таких подорожей — вивчення природи, насолода нею та сприяння її охоронімаршрут "Сила семи джерел". Він об’єднав природні та історико-культурні локації регіону із якими пов’язані місцеві легенди, народні традиції та історії про цілющу воду.
Про це повідомили у Летичівській селищній об'єднаній територіальній громаді.
За їхньою інформацією, екотуристичний маршрут "Сила семи джерел" розроблений Відділом культури, туризму, національностей та релігій Летичівської селищної ради.
"Маршрут зробили з метою популяризації природної та історико-культурної спадщини громади, розвитку екологічного туризму, формування дбайливого ставлення до природних водних ресурсів та залучення жителів і гостей краю до активного пізнавального відпочинку".
У громаді повідомили, що маршрут поклав початок розвитку туристичної складової в регіоні.
"Це відродження українських народних традицій. В нашій місцевості криниці копають при дорозі, щоб завжди ставали вони у пригоді подорожньому. Годилося нікому не жаліти води. Пригощаючи спраглого водою, говорили: "Пийте на здоров’я, нехай Бог дає вам силу". Ця традиція живе і донині".
За інформацією Летичівської селищної об'єднаної територіальної громади, маршрут включає сім джерел.
"Перша зупинка — джерело Святого Цілителя Пантелеймона в селищі міського типу Летичів, далі — джерело "Вербова криниця" у тому ж селищі, потім — "Юхимові джерела" у селі Горбасів (три джерела), наступна зупинка — джерело "Графське" в селі Марківці та, на кінець, чудотворне джерело Святого Онуфрія в селі Головчинці".
Кожне джерело, за інформацією селищної громади, має свою історію.
"Джерело Святого Пантелеймона Цілителя вибилось на узбіччі річки Вовк і пульсує воно з незапам’ятних часів. Навколо цього джерела велося життя єврейської громади: неподалік, вище був водяний млин, нижче баня, пральня та цирульня. Вище, через дорогу, була двоповерхова синагога та ряди ремісничих складів. За свідченнями старожилів, під час Другої світової війни, коли знищили євреїв з Летичівського ГЕТОГето — це частина міста, виокремлена для примусового або добровільного проживання етнічних, расових чи релігійних меншин, які опинилися в умовах соціальної, правової або економічної ізоляції. Історично це були єврейські квартали, а під час Другої світової війни — закриті зони для знищення євреїв., зруйнували синагогу Синагога — це юдейський молитовний будинок та громадський центр, який слугує місцем для молитви, вивчення Тори (Священного Писання) та спілкування єврейської громади. Термін походить від грецького synagoge («зібрання») або івриту bet kneset («дім зборів»).та засипали криницю, але джерело згодом стало бити з більшою силою, ніби закликаючи не забувати трагедії".
Друга зупинка, як зазначили у громаді, джерело "Вербова криниця" у Летичеві.
"На березі річки Південний Буг на околиці Летичева з-під невеликого пагорба б’є джерело. Свою назву воно отримало від могутньої старої верби, що росте поруч. Джерело відоме своєю цілющою водою. Джерельна вода у давнину неодноразово рятувала місцевих жителів при тривалих облогах, коли річкову воду пити було неможливо".
За інформацією Летичівської селищної об'єднаної територіальної громади, третя зупинка розташована у селі Горбасів, на лівому березі річки Південний Буг.
"Майже у центрі села є три джерела. Одне з них має назву "Юхимова криниця". За легендою, на місці, де тепер джерело, стояла хата, в якій жив Юхим, який мав особливі здібності лікувати людей, тому отримав прізвисько "Цілитель". По допомогу до нього ішли з відусіль. Коли чоловіка не стало, дім де він проживав зруйнували, а на тому місці почало бити джерело. Жителі села вірили в його цілющу силу і тягнулися до нього у Чистий четверЦе четвертий день Страсного тижня перед Великоднем, коли церква згадує Таємну вечерю, а в народній традиції цей день присвячений масштабному очищенню тіла, душі та дому від бруду й хвороб, щоб зустріти Воскресіння Христове в чистоті.. Вода взята з Юхимового джерела до сходу сонця вважалася цілющою та оздоровчою. В силу джерел люди вірять досі".
У громаді повідомили, що четверта зупинка знаходиться у селі Марківці.
"Графське джерело" або джерело біля "звіринця" веде нас у далеку історію села, коли ці землі були передані графу Маркову. Він привіз на ці землі своїх кріпаків і почав велике будівництво. За переказами старожилів, графом була прокладена дорога, щоб карета з маєтку могла проїхати до джерела на відпочинок, щоб помилуватись природою та дикими тваринами, які знаходились у панському звіринці біля джерела. Воду з джерела графська родина брала для приготування їжі попри те, що у маєтку був колодязь. Водою і сьогодні користуються місцеві, вважають її цілющою".
Остання, п’ята зупинка — чудотворне джерело Святого Онуфрія у селі Головчинці.
"Відповідно до легенди, одному ченцеві-пустельникові з’явився святий Онуфрій із пророцтвом, що відтепер на цьому місці буде джерело, що подарує людям Боже благословення. Тому, здавна люди йдуть сюди в надії на порятунок від недуг. Кожного року 25 червня, на день Преподобного Онуфрія, сюди приїжджають сотні вірян, щоб взяти святої води, окропитися нею і помолитися. Біля джерела збудовано каплицю та дві купальні, де можна зануритися. Воду, що тече з джерела, називають "живою” та "срібною".
