За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Військовий Сергій Шевчук воював на різних напрямках. Юлія Шевчук
34-річний військовий Сергій Шевчук з Хмельниччини зустрів повномасштабне вторгнення в перші години у Луганській області. Бойові завдання воїн виконував на різних напрямках. Служив розвідником, снайпером, штурмовиком, оператором БпЛА, командиром. Загинув Сергій 8 грудня 2025 року на Донеччині.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла його дружина Юлія.
Сергій Шевчук народився у селі Чернелівка на Деражнянщині. Потім разом з родиною переїхали у село Радівці, там і проживали.
"Найважливіше його захоплення — це був спорт. Завжди ще у школі їздив на різні змагання. Основним і постійним для нього був футбол, грав і у школі, і в дорослому житті. У Хмельницькому також грав за команду МФК "Буг". Ще одне із його хобі — це рибалка. Він який період свого життя разом зі своїм другом орендували ставок і вирощували рибу".
Сергій Шевчук зі своєю дружиною, донькою та сином. Юлія Шевчук
Як розповіла Юлія, її чоловік працював спочатку охоронцем в супермаркеті, де з ним і познайомилася. Тоді почалося АТО і його мобілізували. Він проходив службу під Білорусією на охороні стратегічних об'єктів. Коли служба закінчилася, повернувся назад, працював на залізничному вокзалі у воєнізованій охороні. Потім перевівся до Пожежного депо станції Гречани.
У 2020 році Сергій Шевчук пішов служити за контрактом в Сили Спеціальних операцій у Хмельницькому.
"Це була його мрія — потрапити саме туди. Він пройшов дуже складний відбір. Також Сергій був на різних навчаннях, зокрема, в Литві, Іспанії. Ще й під час останньої ротації він проходив навчання. Коли приїхав додому, сказав, що хоче отримати вищу освіту, щоб стати офіцером ССО".
Зі слів дружини, позивний чоловіка був "Пеле", на честь відомого футболіста. У складі групи спеціального призначення виконував розвідувальні та пошукові завдання, виявляв маршрути та райони активності росіян. Під час звільнення територій Сумської області Сергій працював в замінованих районах. На Харківському напрямку служив у складі штурмових і пошукових груп.
"Про війну ми говорили досить мало. Він майже ніколи не розповідав, що там відбувається. Це була специфіка його роботи. Завжди казав, що в нього все нормально. Хоча в телефонних розмовах часто був втомлений, але жодного разу не скаржився. Він знав, що він робить і як це робити, був професіоналом своєї справи. В перемогу завжди вірив та хотів, щоб вона швидше настала".
Сергій разом зі сім’єю під час своєї відпустки у Єгипті, жовтень-2025 року. Юлія Шевчук
Останній раз чоловік приїхав на ротацію у вересні 2025 року і був до 1 грудня.
"За це час ми здійснили нашу мрію — з'їздили разом на море у Єгипет. Ще влітку він казав: "Я так хочу, щоб ми усі разом сім'єю з'їздити на море". Тому ми у жовтні, коли йому дали відпустку, вперше поїхали закордон. Діти були безмежно щасливі. І ці спогади завжди нас грітимуть, передивляючись фото і відео".
Загинув Сергій Шевчук 8 грудня 2025 році у бою поблизу населеного пункту Яворів Донецької області під час виконання бойового завдання.
"Ще зранку 8 грудня він мені написав два голосових повідомлення, в яких сказав: "Я ще маю декілька хвилин, потім пізніше наберу тебе, коли буде час, десь з обіду. В той день він мені так і не написав, я чекала вночі."
Поховали воїна у Хмельницькому на Алеї Героїв.
Наразі рідні полеглого воїна написали петицію про присвоєння йому звання Героя України. Вона зібрала понад 14 тисяч голосів із 25 тисяч необхідних. Триватиме збір підписів ще 60 днів.
