За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Зернотерка VI-III ст. до н.е., січень 2024, Хмельниччина. Фото: Дунаєвецький історико-краєзнавчий музей
У фонді Дунаєвецького історико-краєзнавчого музею, що на Хмельниччині, зберігається зернотерка — попередниця млина, датована VI-III століттям до нашої ери. Вона складається з двох каменів, унаслідок тертя яких зерно перетворюється на муку.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла наукова співробітниця Дунаєвецького історико-краєзнавчого музею Дарія Сальцин.
За її словами, для створення зернотерки використовували граніт. Каміння мало бути великим і плоским, щоб сили тертя вистачало для молотіння.
"У нашому музеї зернотерка — обгоріла, ймовірно, через пожежу, тому вона не міцна і сипуча. Нижній камінь експоната оригінальний, а верхній — не від цієї зернотерки, тому що це інша порода. Крім того, я припускаю, що верхнє каміння має бути більше за розміром, адже для того, щоб розтерти зерно, потрібно прикласти силу двох рук", — пояснила Дарія Сальцин.
Наукова співробітниця каже, для того, щоб змолоти зерна, між каміння ставили невелику їхню кількість, бо від тиску вони ковзали поверхнею.
"Верхній шар зерна — твердий і гладкий, тому його було важко розтерти. Історики й археологи Хмельниччини проводили експеримент на різних зернотерках, щоб власноруч перевірити технологію її роботи. Було встановлено, що за три хвилини можна перетерти 10 грамів зерна. Під час дослідження використовували різні способи тертя, щоб дізнатись, який найефективніший. Визначили, що на результативність помелу впливали різні фактори такі, як сорт зерна, його якість, сила з якою може працювати людина", — зазначила Дарія Сальцин.
З її слів, зернотерка мала термін придатності: "Прилад зношувався, каміння ставало сипке. Якщо люди продовжували користуватись такою зернотеркою, то дуже дрібні частини каміння могли потрапляти у перетерту муку, через що вона була темнішого кольору і з гірким присмаком. Якщо споживати таке борошно, могло бути забиття шлунку. Крім того, така суміш негативно впливала на зуби, вони були стесані".
Дарія Сальцин розповіла, зернотерку знайшли у 2020 році під час проведення розкопок поблизу села Чаньків Дунаєвецької громади.
