За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Прощання із рідними братами Олександром та Владиславом Хілінськими, 8 жовтня 2025 року, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
За словами родичів рідних братів Владислава та Олександра Хілінських, їм було 28 і 27 років відповідно. Воїни були родом з села Ружичанка, що на Хмельниччині. Олександр Хілінський воював ще з часів проведення АТО у східних областях України. Владислава мобілізували під час повномасштабного вторгнення.
Родичі розповіли, що 4 жовтня 2025 року військові потрапили під артилерійський обстріл, виконуючи бойове завдання на лінії фронту. У загиблих братів залишилися мама, батько, сестра.
Прощання із молодшим сержантом Артемом Поворозником, 8 жовтня 2025 року, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Військовий Артем Поворозник був мобілізований до лав ЗСУ восени 2023 року, а у травні 2024 — зник безвісти на Покровському напрямку, розповів родич загиблого Сергій: "Я з ним зв’язувався, то він казав: "Завтра йдем на позиції, телефони вимкнув, чекайте, помоліться". Це останнє спілкування з ним було перед виходом на позиції".
За словами вітчима Артема Поворозника, він під час військової служби завжди телефонував батькам, розповідав що все добре. Один рік і п'ять місяців рідні сподівалися на його повернення.
"Був хорошою дитиною, слухняною, роботящою. Пішов нас захищати. Ми його з мамою чекали до останнього, сподівалися, що він повернеться живим. Нам його привезли "на щиті", — розповів вітчим.
Вітчим зазначив, крім нього і матері, у Артема Поворозника залишилась донька.
У цивільному житті Артем працював інженером з охорони праці на будівництві, розповів його колишній співробітник Федір Вівчурко: "Колеги поважали його. Він розбирався в будові, працював гарно з людьми, щедрий був, працьовитий. Треба було то в дві зміни виходив, це ж будівництво".
Олександра та Владислава Хілінських поховали на Алеї слави у мікрорайоні Ракове. Артема Поворозника — на кладовищі у мікрорайоні Ружична.
