Традиція випікати пасхальний хліб дуже давня. Фото: ілюстративне pixabay.com
Великдень святкують з давніх часів.
Священники наголошують, що Великдень – це не свято смачних наїдків, це усвідомлення того, що Христос воскрес із мертвих. А це означає, що ми всі теж маємо шанс на спасіння.
Хоч Православна Церква України та Українська Греко-Католицька церкви перейшли на новоюліанський календар, все ж Великдень святкують по-старому. І справа тут не у календарі, а у різних правилах розрахунку. Цього року християни західного обряду Великдень відсвяткували 31 березня, а християни східного обряду святкують сьогодні, 5 травня. Ті ж, хто відзначає Великдень за слов’янським, народним календарем, – святкували з 24 березня.
«Зазвичай ми більше уваги приділяємо традиційній частині свята, а ось догматичну частину не до кінця розуміємо, – каже настоятель храму святих апостолів Петра і Павла Православної Церкви України, що в Кам’янці-Подільському, воєнний капелан протоієрей Олександр Цісар. – Ісус Христос своїм приходом на Землю дав можливість, щоб відбувся так званий Новий Заповіт. Старозаповітні люди жили за законом, який стосувався первородного гріха. Що це означає? Після вигнання Адама і Єви з раю всі душі людей після смерті йшли в пекло. Що зробив Ісус? Це Бог, який воплотився в людину. Через свого Сина Бог подав людям руку допомоги. Ісус пройшов дорогу людини. І після смерті також, як кожна людська душа, пішов у пекло. І у пеклі було проповідане Євангеліє. Й коли сам Бог був мертвим і воскрес, то він відкрив усім людям ворота до раю. Тож люди, які народилися після воскресіння Ісуса, вже не підпадають під явище, яке стосувалося Старого Заповіту. Ми, новозаповітні люди, якщо жили за законами Божими, творили добро, виконували заповіді Господні, то після смерті потрапляємо до раю. Якщо ж людина грішила за земного життя, то вона йде у пекло. Але до появи Нового Заповіту такої справедливості не було. От у чому радість свята Воскресіння. Тут немає значення, хто ти — християнин, мусульманин, юдей — Ісус Христос усім відкрив ворота до раю своєю хресною дорогою, яку він пройшов на Землі. Власне, таку дорогу проходить кожна людина протягом життя. І її пройшов Бог, щоб людина після смерті не йшла в пекло, а через Господній суд могла увійти до раю».
Звісно, і обрядову частину свята теж не потрібно відкидати.
«До прикладу, традиція випікати пасхальний хліб походить від єврейського свята Песах, – продовжує отець Олександр. – Цей хліб символізує пасхальне ягня, яке колись євреї приносили в жертву. І ми хліб печемо, бо це увійшло у нашу церковну традицію».
Ще одна традиція – відвідувати могили рідних та близьких, які відійшли від нас. «Протягом Світлого тижня – від понеділка після Великодня і до наступного вівторка – християни відвідують кладовища, моляться за померлих. Церква ж виділила для цього вівторок через тиждень після Великодня – так звані Проводи. Цього дня служби Божі відбуваються на цвинтарях», – пояснює священник.
Великдень українці святкували і у дохристиянські часи
В Україні святкувати Великдень почали після запровадження християнства у Київській Русі у 988 році. Однак і у дохристиянські часи наші предки святкували Великдень. Так свято весняного рівнодення називається Великдень, бо день стає більшим від ночі. Вважається, що в цей день добро перемагає зло, природа оновлюється після довгої зими». Вже тоді існували обряди, які збереглися до наших днів: святкування Вербиці (Вербної неділі), розписування писанок, випікання короваю тощо.
Коли на нашу землю прийшло християнство, язичницькі й народні традиції змішалися з християнськими. Й, незважаючи на усі заборони й репресії, українці й до сьогодні зберегли давні традиції. З дохристиянських часів дійшла до нас традиція христосування. Деякі дослідники вважають, що вона походить від язичницького весняного обряду зустрічі членів общини після довгої зими, яку люди проводили невеликими групами, щоби пережити морози. Інші припускають, що цей обряд ще давніший. Адже в прадавнину вважалося, що під час дихання людини наче виходять назовні часточки її душі. Після прийняття християнства люди почали вірити, що коли вони цілували на Великдень ікони та хрест, їх осяювала магічна сила цих предметів. Під час христосування вони обмінювалися духом, який увійшов у них на Великодній Службі Божій після того, як вони поцілували священні реліквії.
На Поділлі зокрема побутував такий ритуал: господар тричі обходить стіл із мискою, наповненою свяченою їжею. Потім розрізає кілька свячених яєць та подає кожному члену сім’ї шматок яйця зі словами: «Дай нам, Боже, і на той рік дочекатися Світлого Воскресіння Господнього в доброму здоров’ї».
До речі, правильна назва свята – саме Великдень, а не Пасха. Саме така назва закріплена в усіх словниках української мови. Інша назва свята – церковний варіант – Воскресіння Христове. «Великдень також можна називати Паскою», – каже український філолог Олександр Авраменко. Така назва свята поширена в українські мовній церковній традиції та у розмовній мові, що підтверджується і в художній літературі.
