За інформацією: Суспільне Хмельницький.
У селі Городище попрощались з загиблим героєм Юрієм Левицьким, липень 2025 року, Хмельниччина. Ілона Панасюк
Сьогодні, 16 липня, в селі Городище Вовковинецької громади Хмельницької області попрощалися з загиблим захисником Юрієм Левицьким. Чоловік загинув під час виконання бойового завдання в Донецькій області.
Про це розповіла фахівчиня із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб Ілона Панасюк.
Юрій долучився до війська добровільно в 2023 році, липень 2025 року, Хмельниччина. Ілона Панасюк"Юра — єдина дитина в сім'ї. Завжди був на позитиві, дуже хороший хлопець. Дуже шкода, що найкращі гинуть. Батько у нього теж служить, в силах ППО".
Юрій Левицький народився 26 липня 2002 року в селі Городище. У сусідньому селищі в Вовковинцях закінчив ліцей.
Рідні, знайомі, земляки та побратими прощаються з Юрієм біля його будинку. Ілона Панасюк
Він добровільно долучився до війська в 2023 році. У складі 18 бригади Національної гвардії України захищав країну на Херсонщині та Донеччині.
Юрій загинув 9 липня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Часів Яр, липень 2025 року, Хмельниччина. Ілона Панасюк
Під час служби на Херсонщині Юрій був водіємо евакуаційного автомобіля в Кринках.
9 липня під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Часів Яр, що на Донеччині, в результаті міноментного обстрілу росіян зник безвісти солдат Юрій Левицький.
Юрій не був одружений тому на прощання принесли весільне гільце та коровай – такі звичаї збереглися на Поділлі, липень 2025 року, Хмельниччина. Ілона Панасюк
11 липня побратими знайшли тіло Юрія під час пошуків у зоні бойових дій та евакуювали.
Загинув військовослужбовець у віці 22 років.
У Юрія залишилися мати й тато, рідних сестер і братів немає, липень 2025 року, Хмельниччина. Ілона Панасюк
На батьківщині зустріли героя його земляки навколішках, з квітами та державними стягами. "Живий коридор" створили з Деражні до Вовковинець.
Два дні Юрія вважали зниклим безвісти під час бою, липень 2025 року, Хмельниччина. Ілона Панасюк
Згадує про захисника його знайома Дарʼя Шинкарук. За її словами, Юрій був завжди усміхнений та не був байдужим.
"Якось я верталася з Хмельницького з роботи, поїздом їхала. Він їхав через купе, ми тоді з Юрою не були знайомі. Я в навушниках слухала музику. Бачу, що він дивиться на мене і дивиться. Потім підсів навпроти і каже: "Вибач, я не витримав. Я не можу, коли дівчина сумує. Не важливо знаю я її чи не знаю, я не можу дивитися, коли дівчина сумна". Тоді він намагався підняти мені настрій, ми спілкувалися і зрозуміли, що заочно були знайомими. Обмінялися контактами, але потім він пішов служити і ми перестали спілкуватися. Таким я його запамʼятала. Він дуже світлий, дуже позитивний".
У Юрія залишилися мати й тато, рідних сестер і братів немає.
Поховали героя на місцевому кладовищі в селі Городище.
Прощаються з Юрієм на кладовищі в селі Городище, липень 2025 року, Хмельниччина. Ілона Панасюк
