За інформацією: Суспільне Хмельницький.
У Хмельницькому попрощались з солдатом Дмитром Саганом, 23 жовтня 2024. Суспільне Хмельницький
Сьогодні, 23 жовтня, у Хмельницькому попрощались з солдатом Дмитром Саганом. Військовослужбовцю було 37, коли він рік тому зник безвісти на Донеччині. Два тижні тому його матері повідомили про збіг ДНК та загибель її молодшого сина в бою біля села Терни, яке росіяни взяли штурмом і окупували. Та коли населений пункт на межі зіткнення відвоювали українські війська, стало можливим ідентифікувати останки загиблих.
Про це Суспільному розповіла однокласниця загиблого військового Надія.
З її слів, мати Дмитра мала погані передчуття ще рік тому, і вони справдились.
"Мама дуже важко, але їй наснився сон: Діма приїхав у відпустку і, коли вона його гукала, він до неї не обернувся. Вона сказала, що я зразу зрозуміла, що сина мого, каже, нема. Вона жила з цим. Вона знала, що його вже нема. Вона сказала зразу, що він не в полоні".
Про солдата-піхотинця Дмитра Сагана з села Лугове Хмельницького району рідні не знали нічого протягом року, розповів староста села Оксана Горбатюк.
"В листопаді 2023 року він пропав безвісти. Всі ми надіялися, що він в полоні, він повернеться живим. 11 жовтня ми взнали, що був збіг по ДНК і повідомили сім'ю. Важко повідомляти. Мені важко, як матері, яка теж має сина на фронті. Він буде в пам'яті всіх односельчан живий".
У Хмельницькому попрощались з українським захисником, 23 жовтня 2024. Суспільне Хмельницький
За словами Оксани Горбатюк, вчитися далі після школи Дмитро не пішов, бо родині було скрутно.
"Зростав він з матір’ю, батько його брав участь у афганській війні і помер до 40 років ще. Все виховання дітей лягло на плечі матері".
Його односелець Анатолій розповів, Дмитро у 2015 році пішов в АТО добровольцем, а у 2022 повернувся на військову службу.
"А що робити? Ходити ховатися? Немає сенсу. Дякуємо йому за те, що він захищав нашу державу".
За словами однокласниці Надії, Дмитро не встиг одружитися.
"Він віддав своє життя за те, що ми зараз проживаємо, і мої діти і він навіть моїх дітей любив. Так склалось, що він не міг знайти свою долю".
Односельчанка Ольга Марцеха розповіла про загиблого, як про надійного хлопця.
"Однокласник мого старшого сина і друг мого меншого сина, який загинув.Всі знали, що на нього можна покластись так, що він ніколи не підведе. Він любив рибалку, життя, любив свою рідну землю. Прекрасна дитина, пишаюся ним, низький йому уклін".
У Дмитра залишились мати та брат. Поховали солдата на Алеї Слави в Хмельницькому.
