За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Прощання із Дмитром Хрипко, 22 жовтня 2024, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Сусідка Вікторія розповіла, що цього літа познайомилася з Дмитром та його дружиною. Він був гарним батьком для своєї маленької доньки та добрим чоловіком для своєї дружини.
"Кожна би жінка мріяла про такого чоловіка, чесно вам скажу.Ми вчора, як дізналися, і ніч не спали, і тиск піднявся".
Сусідки загиблого Лілія і Дарина зазначили, що знали загиблого з дитинства, бо змалку мешкали в одному будинку і продовжували жити там уже дорослими, зі своїми дітьми. Свою чотирирічну доньку Сашу Дмитро дуже любив.
"Коли востаннє бачила Діму, ми грались на майданчику з Сашенькою, і Саша каже: хочу, щоб тато мене попідкидав. І я йду на роботу зранку, бачу, на площадці нікого нема, один Діма і підкидає цю Сашу догори. Це останній раз, коли я його бачила живим" — розповіла Дарина.
Сусідка Лілія згадує мрію доньки Дмитра.
"Вона пішла в садок, в них там було завдання про дитячі мрії. Кожен загадував свої мрії. Питають Сашу: «Сашенька, яка в тебе мрія?» Вона каже: «Я хочу, щоб прийшов мій тато». Кажуть, а де ж він? – Мама обманює мене, каже, що він в відрядженні, бо він їздив подобово, а я знаю, що він на війні. Як дитині, яка розуміє в п’ять років, пояснити, де її тато? Як підібрати слова?" — прокоментувала Лілія.
Із її слів, в Дмитра, який працював водієм-експедитором, залишились окрім доньки і дружини, батьки і сестра. Лілія пригадує, як дружина після місяця військових навчань чоловіка ще збирала йому на війну необхідні речі.
"В Даші батько воює, вона питала, де краще зібрати, де краще купити".
Проводжали Дмитра в останню дорогу, як і кожного героя. Поховали солдата на Алеї Слави Хмельницького.
