За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Анастасія Гой з улюбленицею Ютою, Хмельницький. Анастасія Гой
22-річна хмельничанка Анастасія Гой впродовж усього життя рятує тварин. Змалечку вона приносила поранених пташок додому на лікування, у підлітковому віці стала авторкою петиції щодо закриття міського зоокуточка через неналежні умови його утримання, а сьогодні підтримує притулки та допомагає знайти дім чотирилапим.
Про свою волонтерську діяльність Суспільне Хмельницький розповіла Анастасія Гой.
З її слів, прикладом того, як потрібно поводитися з тваринами була родина.
"Першочергово — це батьки. Я та моя сестра з дитинства росли з котиками, песиками, папужками. Але, найголовніша людина, яка мені прищепила любов до тварин — дідусь. Він завжди, коли зустрічав якогось безпритульного песика чи котика, підгодовував їх або забирав на лікування. Завжди пояснював, що так повинно бути".
Анастасія пригадала, що перші порятунки тварин розпочалися ще в дитинстві.
"Коли була маленька, я почала помічати те, що люди часто просто проходять повз тварин. Якщо була якась поранена пташка, вони, навпаки, хотіли добити. І я почала розуміти, що не можу так робити. Я постійно приносила додому поранених голубів чи пташок, які випали з гнізда. Ми з батьками разом їх виходжували. Вони навчалися літати в нас вдома, тоді випускали. Або ж спеціально знаходили якийсь заповідник, куди можна поранених тварин віддавати".
Улюблениця Анастасії Юта. Анастасія Гой
Дівчина зазначила, що у серпні 2019 року вона створила електронну петицію до міської влади щодо закриття зоокуточка в парку імені Михайла Чекмана, називаючи його "концтабором, а не зоопарком" через незадовільні умови утримання тварин.
"Все почалося із якогось посту в соцмережах, про те, що там тварини дуже страждають: пташка з підбитим оком, ведмеді, яким немає місця. Я пішла туди, подивилася на них. Мені стало їх шкода і я вирішила створити петицію. Пам'ятаю, написала її тоді дуже емоційно. Вона спочатку повільно збирала підписи, а потім активно набрала необхідну кількість. Мене почали запрошувати на інтерв'ю, брати коментарі. Я очікувала, що якщо це набуло такого розголосу, то влада щось зробить. Але потім мені прийшов лист-відповідь від мерії про те, що вони розглянули мою петицію і не підтримують її".
За словами зооволонтерки, тоді восени до реабілітаційного центру на Львівщині відправили двох дорослих ссавців, залишивши самого ведмежа Балу. А у 2023 році через нову хвилю обурень і його відправили до закарпатського національного природного парку.
Собака Тана (ліворуч), яку прихистили у Швеції. Анастасія Гой
Анастасія розповіла, що з початком повномасштабного вторгнення не забувала про допомогу тваринам, а навпаки, вирішила реалізувати її через творчість.
"Я, взагалі, вважаю своєю місією в житті допомагати тваринам. В мене виникла ідея зробити якусь ініціативу, щоб можна було щось розіграти, зібрати трохи коштів. На мою думку, творчість — це найкраща рушійна сила, і тому я почала створювати колажі. З них ми зібрали гроші в розмірі 4050 гривень та відправили маленьким притулкам, зокрема частину в притулок Анастасії Тихої, котра займається песиками-інвалідами, які в основному приїжджають до неї з прифронтових територій. Крім того, маю онлайн-магазин свічок, де раніше продавала благодійні свічки, відправляючи з кожної 200 гривень притулку у Хмельницькому".
Колажі Анастасії. Анастасія Гой
З її слів, наступного року серед публікацій притулків дівчина натрапила на свою майбутню домашню улюбленицю.
"Нам видалося, що в неї дуже сумні очі і ми захотіли її забрати. Юту викинули в коробці разом з братиком біля траси в Києві. Їх прийняв мініпритулок в Броварах, тож ми поїхали туди за нею. Там вона була Клавою, але я подивилася на неї і думаю, ну ти якась американка — будеш Ютою".
Дівчина поділилася, що адаптація собаки пройшла легко.
"Я працюю вдома, тому їй було не важко. В машині, всю дорогу з Броварів, їхала з нами спокійно, спала в мене на руках. Вона наче чекала на нас, чекала нашої машини, щоб сісти та поїхати з нами у Хмельницький. На початку я була з нею постійно вдома, але потім почали поступово привчати залишатися самою. Вона адаптувалася, тепер спокійно може бути вдома, добре ладнає зі всіма гостями, які приходять. Зараз в неї стресу вже немає".
Зооволонтерка розповіла, що на її рахунку чимало врятованих тварин, серед них, зокрема троє цуценят, яких підкинули під її будинок.
"Дівчаток, мабуть, привезли із села, тому що їх просто поклали на сіно, залишивши тільки суху буханку хліба. Ми їм знайшли сім'ї у нас в області".
Три цуценяти, яких підкинули під будинок Анастасії. Анастасія Гой
Також вона поділилася, досить складною історією порятунку Мухтара з-під Красилова.
"Його тримали на півметровому ціпку люди із шизофренією. Нам сказали, що там є такий собака, він дуже худий і в нього немає їжі. Ми поїхали перевірити. Собака справді там сидів, будка його була зроблена з мішка і картонної фанерки, у тарілці плавав хліб у воді — це була вся його їжа. Він не міг нормально пересуватись. Ми почали казати цим людям, що забираємо собаку. Вони були проти, але ми їх переконали, трохи мусили згадувати про поліцію. Ми забрали його, зробили різні вакцини, стерилізували. Собака був добрим і слухняним, весь час грався. Через місяць йому знайшлася сім'я, і він поїхав у Фінляндію".
Песик з-під Красилова у старих господарів та в новій сім’ї у Фінляндії. Анастасія Гой
Дівчина зазначила, що за кордон відправили близько 10 песиків, зокрема у Німеччину та Нідерланди. Почала займатися цим минулої весни за допомоги волонтерки зі Львова, яка більш досвідчена у цій справі.
"Ми орієнтуємося в основному на Європу, адже в Україні досі немає нормальних законів щодо захисту тварин. Є мінімальні якісь правила, покарання, але дотепер не обов'язковий чіп для домашньої тварини, немає ніяких органів, які контролюють жорстокість поводження з тваринами. Тому коли ми знаходимо людину в Україні, яка хоче забрати в нас тваринку — це довгий процес. Має бути великий відбір, а не одна бесіда. За кордоном є нормальні закони та правила, і в будь-якому випадку собаці там буде краще зараз, на жаль чи на щастя, ніж в Україні".
Анастасія поділилася одним із негативних прикладів прилаштування собаки в Україні.
"Марта спокійно собі жила в сім'ї, а потім мені дзвонять і кажуть: "Забирайте її назад, тому що світла немає, і нам з нею важко гуляти, бо через відсутність світла ми не можемо підійматися на 13-й поверх без ліфта". Тепер ми їй знову шукаємо родину, і вже орієнтуємося тільки на сім'ю за кордону, тому що там, по-перше, навіть поняття не буде такого — віддати свого улюбленця, через те, що ти не можеш піднятися на 13-й поверх. І навіть якщо таке з'явиться, то там є закон, який врегулює це, який покарає ту людину, а в нас такого, на жаль, немає".
Тіна, яка знайшла нових господарів у Нідерландах. Анастасія Гой
Попри такі неприємні ситуації, дівчина не планує припиняти свою діяльність. Мріяла з дитинства організувати власний прихисток з максимально комфортними умовами. Має також плани покращення становища тварин на загальноукраїнському рівні.
"Після перемоги хочу серйозніше зайнятись правами тварин в Україні, змінювати законодавство, посприяти організації зоополіції, створенню законів, які реально контролюватимуть ставлення до тварин і каратимуть кривдників".
