За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Алла Гаман – директорка Солобковецького навчально-реабілітаційного центру. Алла Гаман
Освітній заклад на Хмельниччині, де проводять навчання та реабілітацію дітей з особливими освітніми потребами, Алла Гаман очолює з 2005 року. Під час повномасштабного вторгнення тут також прийняли евакуйованих дітей з Богодухівського дитячого будинку-інтернату Харківської області. У червні цього року, за відданість своїй роботі, вона була відзначена почесним званням у межах Національного Благодійного проєкту "Берегиня України".
Про це в етері Українського радіо Хмельницького розповіла Алла Гаман, директорка Солобковецького навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради.
Як і для кого працює Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради?
Солобковецький навчально-реабілітаційний центр Хмельницької обласної ради — це заклад загальної середньої освіти, який створює умови для навчання, розвитку, реабілітації дітей з особливими освітніми потребами. Центр створений для того, щоб кожна дитина незалежно від своїх особливостей, могла розкрити власний потенціал, відчула підтримку і досягла успіху у житті. Ми переконані, що немає дітей, які не можуть навчатися, у кожної дитини є лиш різні здібності до навчання і її індивідуальні особливості, які необхідно побачити, розвивати й коригувати.
Хто працює у колективі закладу? Адже ця робота вимагає не лише професійних знань, а й особливого ставлення.
Так, звичайно, професія педагога, крім знань і умінь, вимагає особливої чутливості, бо ж інструмент, з яким працюють учителі надто крихкий — дитячі душі. Коли ж мова йде про роботу із дітками в інституційних закладах, як от наш, рівень цієї чутливості зростає в рази. Важливо не лише навчити основам наук наших діток, а насамперед оточити теплом, увагою та любов'ю, а разом з тим адаптувати до можливих проблем і викликів реального життя.
У закладі працюють кваліфіковані педагоги: вчителі-дефектологи, реабілітолог, логопеди, психологи, інші спеціалісти, які допомагають учням розвивати фізичні, соціальні та емоційні навички. У нас працюють не лише жителі нашої Солобковецької громади. Є із Кам'янця-Подільського працівники та Хмельницького. Не кожен може працювати у такому закладі і не всі, як показує час, це витримують. Працюють тільки ті, які насправді люблять дітей. Це головне, тому що, якщо не буде любові, тим паче до особливої дитини, люди працювати в такому закладі просто не зможуть і не будуть.
У нашому закладі цілодобового перебування діти завжди під наглядом: поруч з ними постійно є або вчитель, або вихователь, або помічник вихователя, або асистент вчителя. Вночі з дітками є помічники вихователів. Ну і, звичайно, обслуговчий персонал: кухарі, прибиральниці, кочегари, прачки. Це, напевно, найкращий колектив у цілому світі. Тому що люди, не дивлячись, чи то канікули, чи то вихідні дні, завжди готові прийти на роботу, працювати з дітками. Також наш обслуговчий персонал — це люди, дійсно, з золотими руками та добрими серцями. Адже значна частина робіт у нашому закладі виконана безпосередньо власними силами наших працівників.
Колектив Солобковецького навчально-реабілітаційного центру Хмельницької обласної ради. Солобковецький навчально-реабілітаційний центр/ Facebook
Які маєте приміщення, кімнати й зали у закладі?
Всі навчальні кабінети та класні кімнати у нас обладнано відповідно до потреб і рівня розвитку дітей. У закладі також діє пансіон, у якому є спальні кімнати. До речі, вони облаштовані за дизайнерськими ідеями дітей і працівників. Їдальня із сучасним кухонним інвентарем, де завжди затишно і смачно. Є велика спортивна зала, яка використовується для проведення спортивних змагань, заходів фізкультурно-оздоровчого та корекційно-реабілітаційного спрямування. Працюють майстерні, де діти створюють власноруч вироби зі швейної, столярної справи, декоративно-прикладного мистецтва.
Також є будинок соціально-побутового орієнтування, який, до речі, упорядкований власними силами працівників закладу із залученням спонсорських коштів, і він є справжнім осередком здобуття корисних і практичних навичок. Також до послуг вихованців є банно-пральне приміщення, спортивні майданчики, паркова зона, молодий яблуневий сад. У нашому центрі створено найперший в області клас безпеки, який якраз відповідає вимогам наших особливих діточок. Облаштовано затишне, найпростіше укриття. Також маємо історико-краєзнавчий музей у центрі, який здобув перше місце серед 100 найкращих закладів загальної середньої освіти України за результатами загального заліку конкурсу на найкращий кабінет з історії.
Якого віку у вас навчаються діти і який документ після завершення ви видаєте?
У нас навчаються дітки із шести до 18 років. Також є виключення, можуть бути особи, які ще не здобули освіти, вони також перебувають у закладі до її здобуття. У нас освіта спеціальна. Діти отримують свідоцтво про закінчення навчального закладу, а ті, які мають складніші порушення, отримують довідку про закінчення нашого закладу.
Наші дітки можуть із цими документами навчатися у профтехучилищах, адже у нас десятирічна освіта з першого по 10 клас, 10-й клас якраз націлений на здобуття професійних навичок: швейна справа, майстерні, декоративно-прикладне мистецтво. Взагалі, потужність нашого закладу — 124 людини. Цьогоріч у нас навчалися, здобували освітні послуги 121 дитина.
З початком повномасштабного вторгнення у нас збільшилась кількість дітей внутрішньо переміщених осіб. Сьогодні є 18 таких дітей. Це дітки, які мають особливі освітні потреби. Також у нашому закладі є діти, як ми їх називаємо, статусні. Це діти позбавлені батьківського піклування та діти-сироти. Наразі у нас і під час літніх канікул перебуває десять таких дітей у закладі, які тут весь час. Ми намагаємося їм створити затишні й комфортні умови, організовуємо для них різні поїздки.
До вас навідуються волонтерські, благодійні організації?
Так, ми дуже вдячні нашим волонтерам, які про нас не забувають і не лише на День Святого Миколая, а і під час літніх канікул, відвідують наших дітей. Розумієте, тут головне не лише якісь подарунки, щось матеріальне. Головне — спілкування, щоб ці діти розуміли, що вони потрібні у цьому світі. І що є люди, які готові їм допомогти прожити це життя теж повноцінно, радісно.
З чого починається ваш робочий день, з яких питань?
Найперше, на постійному контролі — це організація харчування моїх діточок. Тому що це дуже важливо, це здоров'я, безпека, це має бути смачно й естетично. А далі про спокій годі й говорити, бо наш заклад – це наче маленька країна: потрібно постійно контролювати водопостачання, електропостачання, дбати про безпеку і вирішувати безліч питань, щоб у роботі не виникало жодних збоїв чи проблем.
До речі, із початком воєнного стану ми маємо альтернативні види забезпечення нашого закладу електроенергією — дизельні генератори. А для безперебійного забезпечення харчування у нас є ще польова кухня. Якщо навіть не працюватиме дизельна станція і буде відсутнє електропостачання, ми смачні обіди можемо приготувати цією польовою кухнею, також дякуючи нашим спонсорам.
Заняття у навчально-реабілітаційному центрі. Солобковецький навчально-реабілітаційний центр/ Facebook
Ви тоді прийняли також евакуйованих діток з Богодухівського будинку-інтернату?
Коли розпочався воєнний стан, наш заклад ні на хвилиночку не припиняв своєї роботи. У нас залишалися статусні вихованці, які були евакуйовані згодом до Польщі, але натомість кількість статусних вихованців збільшувалися в Україні. Тоді наш заклад ще став таким надійним, затишним прихистком для евакуйованих осіб з інвалідністю з Богодухівського дитячого будинку інтернату, з якими у нас досі дуже дружні, доброзичливі стосунки. Вони в нас проживали більше ніж пів року. Потім вони поїхали назад. Зараз їх розформували по інших областях.
Які маєте плани, задуми, щоб покращити життя ваших вихованців?
Я дуже хочу, щоб ці особливі діти сприймалися нашим суспільством. Щоб вони розуміли, що вони потрібні нашому суспільству, до цього потрібно напевно ще далеко йти, тому що не все так просто. Але все-таки ми повинні розуміти, що є особливі люди, вони живуть поряд, і вони кожен день є.
Кожен із нас приходить у світ за задумом Всевишнього. І в кожного є свій шлях, своя мета і своя доля. Дійсно, за двадцять років моєї роботи тут, зроблено дуже багато, але кожен раз є нові якісь плани, нові перспективи. Я розумію, що я хочу ще краще, щоб було ще по-іншому. Місія нашого центру — створити безпечне, комфортне і надихаюче середовище, в якому кожна дитина почуватиметься потрібною, зрозумілою та успішною. Адже кожна дитина має право на якісну освіту, турботу і можливість бути щасливою.
Я працюю в колективі, в якому люблять дітей. А все, що створюється з любов’ю у світі, приречене на щастя. Надія приведе до успіху, а віра допоможе жити. Робота кипить, не зупиняється. Кожен день директора, навіть під час відпустки, починається з робочого питання.
Сьогодні переробляють систему водопостачання на другому поверсі у спальному корпусі. Далі потрібно поставити помпу, готуючись до опалювального сезону. Потрібно пофарбувати водонапірну вежу, довести до ладу усі класні кімнати, спальні кімнати, квітники впорядкувати, прибрати територію. Роботи вистачає. І планів також дуже-дуже багато.
Авторка: Алла Коломея.
