За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Владислав був командиром 1 мінометної батареї 1 механізованого батальйону 30 окремої механізованої бригади, 2025 рік. Олександр Будник
Владислав Будник — військовослужбовець родом з Хмельниччини на позивний "Зевс", був командиром першої мінометної батареї першого механізованого батальйону 30 окремої механізованої бригади Військова частина А0409 30 окрема механізована бригада імені князя Костянтина Острозького (30 ОМБр), яка входить до складу Сухопутних військ ЗСУ (ОК «Північ»).(ОМБ). Він пройшов військовий шлях від лейтенанта до майора. Загинув під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Про це Суспільне Хмельницький розповів батько героя Олександр Будник.
З його слів, Владислав народився 3 березня 2000 року в селі Половинники Старокостянтинівського району.
"Ми жили у Старокостянтинові, там Владік і в садок ходив, і в школу. Він з дитинства мріяв стати військовим. Я теж служив, він розумів, що то таке, але така була його мрія".
Олександр пригадав, яким його син був в дитинстві.
"В нього завжди було багато товаришів, з якими вони дружили, грались і любили допомагати. Ми жили недалеко від дитячого садка і вони бігали туди підмітати, гребти листя та інше робити. За це їх вгощали борщем, який вони дуже любили".
Владислав Будник навчався у Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, а після випуску приступив до служби у лавах ЗСУ, фото зроблене в період з 2021 по 2025 рік. Олександр Будник
Батько героя зазначив, що по закінченню школи Владислав вступив до Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на факультет ракетних військ і артилерії.
"Коли постало питання, куди ж йому йти вчитися після школи, я дуже хотів, щоб він вступав до Харкова в авіаційний. В той момент я перевівся служити до Львова, він поїхав одного разу зі мною, пішов до академії і сказав, що навчатись буде тільки там. Він вчився, запитував мене, час від часу, як правильно, я йому підказував, допомагав. Коли він пішов на практику до війська, то я пояснював, як буде краще".
За словами Олександра, Владислав до всіх ставився на рівних та з повагою.
"Він не завжди говорив: "Я офіцер, я старший". Він намагався відноситись до людей, як до друзів. Якщо були люди старші, наприклад, мого віку, він розумів, що це такі, як батьки, треба більше з повагою. Казав, що не хоче бути таким, як всі інші, старі офіцери. Хотів зі всіма бути по-нормальному".
Олександр поділився фото сина з побратимом з сімейного архіву, фото з роблене в період з 2021 по 2025 рік. Олександр Будник
Батько полеглого військовослужбовця розповів, що знайомі та друзі Владислава відгукуються про нього добре та підтримують контакти з його сім'єю.
"Волонтер Сергій мені сказав: "Коли я спілкувався з Владиславом, я бачив, що це мав бути офіцер нової фундації". На жаль, не вийшло. Всі так і пам'ятають його посмішку, як він сміявся постійно. Вони з однокласниками збирались за кожної можливості. Більшість з них досі підтримують, телефонують та приходять до нас".
Олександр зазначив, що син зустрів повномасштабне вторгнення на службі.
"Одразу після випуску з академії він пішов служити, з 2021 року він перебував в АТОАТО (Антитерористична операція) — це комплекс військових та спеціальних заходів, розпочатий Україною 14 квітня 2014 року для протидії російській збройній агресії та проросійським збройним формуванням на сході України.. 22 лютого 2022 року зустрів там, на лінії зіткнення".
Батько героя розповів, що у 2021 році Владислав Будник отримав звання лейтенанта, у 2022 році став старшим лейтенантом, у 2023 році — капітаном, а у 2024 — майором.
"Він поетапно йшов своїми посадами, від командира взводу до командира батареї, потім був начальником артилерії механізованого батальйону. Хоч і змінював посади, але він ніколи не покидав своїх людей. Навіть коли волонтери щось привозили, намагався розподілити між всіма, відповідно до потреб. Відносився до всіх людей однаково, відповідно до того, як вони ставились до служби. Головне, енергії у нього вистачало на всіх".
У 2021 році Владислав Будник отримав звання лейтенанта, у 2022 році став старшим лейтенантом, у 2023 році — капітаном, а у 2024 — майором, 2024 рік. Олександр Будник
Олександр зазначив, що небайдужі громадяни здійснювали підтримку військових. А вони самостійно придбали автомобіль для підрозділу сина, щоб допомогти йому.
"Він спілкувався з багатьма волонтерами, брав їх своєю харизмою. Одна волонтерка з Вінниці казала, що вперше побачила такого офіцера вихованого та досвідченого. Казала, що хотіла б і своїх дітей так виховати. Вона сподівалась, що після перемоги буде підтримувати зв'язок з Владіком. Люди бачили, який він, тому, допомагали і знали, що все піде туди, куди потрібно. Ми й самі не рідко донатили, сподівались, що це вбереже його життя".
За словами батька героя, у них із сином були близькі стосунки. Владислав розповідав, як у нього справи на службі, ділився планами та радився.
"Ми планували, що син буде і далі розвиватись у військовій справі. Готували документи на вступ до Національного університету оборони України імені Івана Черняховського. Він мені розповідав, що свій мінометний батальйон, у якому був в комбатом, вивів на перше місце в бригаді. Він один із перших зробив розвернутий командний пункт в бригаді, в батальйоні. Тоді приїжджали дивитися і вчитися в нього".
Владислав самостійно підвозив провізію на позиції, фото зроблене у період з 2021 до 2025 року. Олександр Будник
Загинув майор Будник Владислав 21 грудня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
"Він міг би й не їздити на позиції, але старався бути поруч з побратимами. Він їздив квадроциклом і самотужки підвозив хлопцям їжу, воду, боєкомплекти. Повчав навіть молодше командування, щоб вони поруч були зі своїми воїнами. І поранених з двохсотими забирав. Йому казали: "Не їдь, погано може завершитись", а він казав: "А як не я, то хто. Нікого посилати не хочу. Мушу їхати". Так і сталось. Одного разу, йому вдалося врятуватися і витягнути водія, коли в машину попав ПТКРПТКР — протитанкова керована ракета) — це керована ракета, призначена для знищення танків, бронетехніки та інших укріплених цілей.. А потім йому не вийшло втекти від FPV-дронівFPV-дрон (First Person View — «вид від першої особи») — це безпілотний літальний апарат, оснащений камерою, яка транслює відео в реальному часі на окуляри або монітор оператора., на жаль, той раз не вийшло…"
Владислав Будник був неодноразово нагороджений за відданість службі та високий професіоналізм, фото зроблене у період з 2021 до 2025 року. Олександр Будник
Батько зазначив, що воїн був відзначений за професіоналізм та відданість військовій справі низкою нагород.
"Владислав був нагороджений грамотами за сумлінне виконання обов’язків і високі досягнення (2020 рік), орденом "За мужність" III ступеня (28 лютого 2022 року), медаллю "За жертву крові в боях за волю України" (25 червня 2022 року), медаллю "Ветеран війни, учасник бойових дій" (24 серпня 2023 року), медаллю "Ветеран військової служби" (24 серпня 2024 року, орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно, 1 квітня 2026 року)".
За словами Олександра, зараз сім'я збирає підписи на петиції про присвоєння герою Владиславу Буднику державного звання "Герой України" (посмертно). Збір підписів триватиме до 15 липня 2026 року. До розгляду залишилось зібрати понад 15 тисяч голосів.
