За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Військовослужбовець Андрій Гончарук, Хмельницький, 29 вересня 2025 року. Суспільне Хмельницький
Воїну мало б виповнитися 55 років, розповіла колега Алла Ганзюк. Він був хорошим вчителем, умів гарно куховарити, багато читав.
"Грав дуже добре у баскетбол. Ми з ним наметовим табором від’їздили понад 10 років в Сатанів з учнями. Я з ним навчилася готувати на вогні те, що ні з ким не готувала. Я його завжди кликала майстром вареничної справи".
Добровольцем Андрій пішов також у перші дні повномасштабної війни, про бажання його йти у військо родина дізналася, коли Андрій вже був там, зазначила Алла Ганзюк.
"Написав і передзвонив: "Мене не шукай, все буде добре", — і зі Львова він вже відправився з команди. Пішов сам. Його не треба було кликати. Він казав, що "То є мій обов’язок, якщо я не піду, то гріх ціна мені".
У Хмельницькому під час вшанування пам’яті за воїном Андрієм Гончаруком, який понад два роки вважається зниклим безвісти, 29 вересня 2025 року. Суспільне Хмельницький
Колега Сніжана Рачкова розповіла, зв’язок із воїном обірвався, коли той був у Бахмуті.
"В Бахмуті їх накрило мінометним вогнем. Він пішов сам, мав іти інший хлопчина, але він його пожалів. Бо той був молодий і Андрій сказав: "Дитина молода, хай буде вже, лишайся, я піду".
З її слів, у військового залишилася дружина та син. Поховання особистих речей воїна Андрія Гончарука відбулося в колумбарій стіні на Алеї Слави, що на кладовищі у мікрорайоні Ракове у Хмельницькому.
