За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Поховали Миколу Пасічника 5 листопада 2025 року у селі Турівка на Хмельниччині. Мілана Пасічник
Микола Пасічник з Хмельниччини добровільно вступив до лав Збройних сил України у 2018 році. Він виконував бойові завдання на Донеччині та Херсонщині. З 25 вересня 2024 року воїн вважався безвісти зниклим. Його ідентифікували за ДНК-тестом.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла дружина військовослужбовця Мілана Пасічник.
За її словами, Микола Пасічник народився 22 травня 2000 року у селі Турівка.
"Він навчався у місцевій школі, а також — у Теофіпольській музичній школі, після закінчення якої вступив у Хмельницьке музичне училище ім. В. І. Заремби. Миколу згадують як старанного учня, його ставлять у приклад. Він дійсно мав талант. Його гра була щирою, кожна нота — несла емоцію".
З вересня 2024 року Микола Пасічник вважався безвісти зниклим. Мілана Пасічник
Мілана розповіла, що ще до початку повномасштабного вторгнення Микола Пасічник долучився до лав ЗСУ.
"По-справжньому Микола знайшов себе у військовій справі, і коли прийшов час, то не залишився осторонь. Ще до лютого 2022 року воював у зоні АТО, а після — став бойовим медиком, рятуючи життя побратимів. У 2018-2021 роках служив у 8 окремому полку Сил спеціальних операцій, а з 2021 року — у 24 окремій механізованій бригаді імені Короля Данила".
Як зазначила дружина військовослужбовця, за відвагу і мужність його нагородили відзнаками "За оборону міста Бахмута" та "Золотий лев".
"Він був там, де пекло — Попасна, Золоте, Волноваха, Херсонщина, Богданівка , Бахмут, Соледар, Часів Яр. Завжди поруч, завжди перший. Його знали як того, хто не здається. Микола був тим, хто завжди підтримає, знайде правильні слова, хто піде у саме пекло, аби витягнути пораненого. Він не нарікав і вірив у перемогу".
Військовослужбовець Микола Пасічник із дружиною Міланою. Мілана Пасічник
Мілана пригадала, яким її чоловік був за життя.
"Друзі згадують Миколу лише з позитивної сторони. Людина слова і честі, яка виручить у скрутну хвилину. Він був неймовірно життєрадісним, завжди усміхненим, у нього все було добре. Це найкращий чоловік, якого я знала у своєму житті. Микола щиро кохав , допомагав, підтримував , був ніжний та вірний. Він робив мене найщасливішою у всьому світі. Це було кохання з першого погляду, і ми одразу зрозуміли, що нам судилось бути разом. Друзі та знайомі досі кажуть, що кращої пари як ми не зустрічали".
За словами дружини військовослужбовця, вшанувати пам'ять героя прийшло більше сотні людей.
"Ми із чоловіком проживали Хмельницькому, я й досі живу тут. Я б дуже хотіла, аби його портрет поставили на Алеї Героїв у середмісті на Проскурівській. Багато друзів, побратимів, знайомих хочуть, аби було куди прийти і вшанувати памʼять, згадати про нього".
Поховали Миколу Пасічника 5 листопада 2025 року на кладовищі у селі Турівка Теофіпольської громади. У військовослужбовця залишились дружина, батьки, сестра.
