За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Ветеран українсько-російської війни у розташуванні тримає песеня. Тарас Нечепорук
Лейтенант із Хмельниччини, який пройшов запеклі бої на Запорізькому напрямку в складі 82-ї окремої десантно-штурмової бригади, нині допомагає ветеранам та демобілізованим у Деражнянській громаді.
Про це Суспільне Хмельницький розповів ветеран українсько-російської війни Тарас Нечепорук.
З його слів, 1 грудня 2022 року розпочався новий етап у його житті.
"У серпні я отримав повістку, пройшов військово-лікарську комісію та став до лав Збройних сил України. Базову підготовку проходив у 199-му навчальному центрі в Житомирі, після чого — офіцерські курси у військовій академії міста Одеси. Там же отримав призначення командиром аеромобільного взводу 82-ї окремої десантно-штурмової Буковинської бригади".
Тарас зазначив, що з перших днів літнього контрнаступу 2023 року брав участь у бойових діях, згодом — як заступник командира роти, а з часом і як тимчасовий виконувач обов’язків командира роти.
"Найважче у службі — це постійна готовність. Війна триває 24/7, і в будь-який момент кожен воїн може отримати наказ вирушати на позиції. Це не перебільшення — це реальність кожної миті".
Тарас робить селфі на фронті. Тарас Нечепорук
Ветеран поділився, що із серпня 2023 до березня 2024 року він ніс службу на Запорізькому напрямку. Одним із найбільш емоційних моментів стала поїздка на полігон у Житомирі на бойовій машині "Страйкер" у березні 2024 року. Тоді ж він згадав, як рік тому вирушав звідти на фронт, ще "необстріляний", не знаючи, що на нього чекає.
"Повертався на відновлення разом з батальйоном, з гордо піднятою головою, з досвідом, та думками хоч про якийсь відпочинок".
За його словами, у травні 2024 року під час навчань він відчув сильний біль у правій нозі.
"Спочатку — знеболювальні, проте згодом уже не міг підвестися з ліжка. У шпиталі Житомира поставили діагноз — артроз, а згодом асептичний некроз кульшових суглобів. Також виявили перфорацію барабанної перетинки — наслідок вибухової травми, отриманої ще у 2023 році".
Тарас пригадав, що після двох операцій, зокрема заміни правого кульшового суглоба, 7 січня 2025 року він був звільнений у відставку наказом командування ДШВ. Встановлено третю групу інвалідності.
"Під час лікування я вивчав законодавство — хотів бути підготовленим до цивільного життя. І це допомогло".
Тарас із дружиною Анною. Тарас Нечепорук
Захисник поділився, що окрема глава в історії — це підтримка дружини. З його слів, вона не просто чекала — вона включилася в боротьбу разом із ним. Саме Анна зібрала кошти на авто, придбала "EcoFlow", що забезпечувало командно-спостережний пункт зв’язком та енергією, організувала побутові речі.
"Вона приїжджала до мене всюди — в Одесу, Миколаїв, Запоріжжя, Житомир. Завжди відповідала на мій дзвінок, завжди була поруч, коли я мав змогу бодай на добу вирватися в місто. Вона не просто чекала — вона була моєю опорою".
Чоловік розповів, з квітня 2025 року працює фахівцем із супроводу ветеранів та демобілізованих осіб у Деражнянській територіальній громаді. Його особистий досвід бойових дій, поранення і повернення до мирного життя дають змогу глибоко розуміти потреби тих, хто повертається з фронту.
"Кінця війни поки не видно, але я вірю — останнє слово буде за нами, за Україною".
