За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Михайло Юрчак на в’їзді в Донецьку область, травень 2024. Михайло Юрчак
32-річний Михайло Юрчак із Хмельницького добровільно вступив до лав ЗСУ. Упродовж двох місяців навчався у Великій Британії. З квітня 2023 року виконував бойові завдання у Донецькій та Запорізькій областях. Наразі він командир мінометного розрахунку 110 окремої механізованої бригади.
Про свій бойовий шлях Михайло Юрчак розповів Суспільне Хмельницький.
За його словами, його душа завжди тяжіла до допомоги фронту.
"Волонтерство виявилося лише першим кроком, але цього було недостатньо. Відчув, що маю діяти особисто. Товариш, який був налаштований рішуче, також дав поштовх до остаточного рішення. І я не міг залишити його самого".
Михайло Юрчак пригадав, спочатку вони вирушили до Великої Британії на навчання.
"Там нас вразило, що ми жили не в наметах чи польових умовах, а в сучасних смартбудинках. У кожному відділенні було по 15 людей. З нами працювали австралійські інструктори. Вони доступно пояснювали теорію, демонстрували вправи на практиці, а перекладачі забезпечували якісний переклад на українську мову. Все було зрозуміло, чітко й на найвищому рівні".
Військовий полігон у Великій Британії, квітень 2023. Михайло Юрчак
Михайло розповів, що під час навчань у Великій Британії були триденні польові збори в умовах, наближених до бойових: рухалися лісами, копали бліндажі вночі, мінімізуючи використання світла. Це була імітація справжньої війни.
"Проте реальність на фронті зовсім інша. Навчання — це одне, а війна — це зовсім інший вимір. Від самого початку ми опинилися в гарячій точці — захищали Авдіївку. Все здавалося новим, цікавим, навіть авантюрним: поїздки на передову, бажання допомогти побратимам і якомога більше нашкодити росіянам. Я відчував внутрішній вогонь, що підштовхував до дій".
Військовослужбовець пригадав, одного разу під час роботи на позиціях ледь не втратив життя.
"Ми копали резервні окопи, коли раптом прилетів дрон зі скиданням. Я саме налаштовував радіостанцію, щоб дізнатися, чи це наш дрон, як почув крик товариша: "Граната!". Завдяки його попередженню я встиг перескочити в сусідній бліндаж. Якби не він, то граната влучила б прямо в голову. На щастя, я отримав лише незначні травми. Цей момент назавжди закарбувався в пам’яті".
Михайло Юрчак із побратимом Павлом Зіньковим біля в’їзду в Авдіївку, серпень 2023. Михайло Юрчак
За словами Михайла Юрчака, у важкі хвилини допомагають думки про рідних та близьких, адже вони — найсильніший мотиватор вистояти.
"Захисник має бути відповідальним. Важливо, щоб на тебе могли покластися, довірити завдання, яке стане запорукою успіху для твоїх побратимів і підрозділу. На жаль, не всі дотримуються цього принципу, перекладаючи обов’язки на інших. Але на війні кожна хвилина має значення: навіть доба затримки з виконанням завдання може стати фатальною".
Михайло зауважив, що саме волонтери та небайдужі "тримають" фронт.
"Держава, на жаль, не завжди може забезпечити все необхідне, але завдяки допомозі людей ми досягаємо результатів".
Військовий поділився, мріє про закінчення війни й повернення додому.
"Проте це залежить від нас усіх: важливо допомагати, донатити, не бути байдужими. Адже сьогоднішні дії формують наше майбутнє. І, як показує досвід, від позиції "моя хата скраю" страждають і ті, хто на передовій, і весь народ. Тому не забуваймо: разом ми здолаємо все".
