За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Композиція, на якій відтворена мама з дитиною, які ліплять сніговика, січень 2024, Хмельницький. Фото: Суспільне Хмельницький
Кожна з мінікомпозицій відображає зимові розваги, розповідає Світлана Крижановська: "Перша композиція — мама із дитиною ліплять сніговика. Поруч — дружина, з чоловіком, мабуть, та з собачкою прогулюються гарним зимовим днем. Ще ближче — дівчинка, яка ліпить сніговика, звичайно, щасливі діти, які граються в зимовий гарний день".
Ще одну скульптуру, із композиції "Сніговий дворик", за словами наукової співробітниці, подарував музею відвідувач: "В цьому випадку збереглося тільки дві міні цих композицій із чотирьох — "Кумасі". Вона гарно виконана і нагадує всім дитинство".
Статуетка “Кумасі” із композиції “Сніговий дворик”, січень 2024, Хмельницький. Фото: Суспільне Хмельницький
Той же "Сніговий дворик" тільки тиражний, без сусального золота і в інших тонах, зберігає у власній колекції дослідниця історії українського фарфору Людмила Романюк. Така, каже, близько 40 років тому була у вільному продажу.
"Дворик" дуже популярний, Ідея його створення належить Наталі Албул, дружині Валерія Албула. Відобразили вони в цьому своїх двох синів. А той, що вже йшов тиражний, то вже останні роки заводу, вже тоді золота не було і на цій статуетці вже нема золота", — говорить Людмила Романюк.
Дослідниця історії українського фарфору Людмила Романюк показала композицію “Сніговий дворик” без сусального дворика, січень 2024, Хмельницький. Фото: Суспільне Хмельницький
У такому варіанті, каже колекціонерка, Полонський завод тиражував "дворики" упродовж десяти років, доки не збанкрутував. В особливому виданні дослідниця впорядкувала відомості про колекції порцеляни: "Хмельницький краєзнавчий музей володіє унікальним варіантом цієї скульптурної групи. Це авторський варіант в розписі, розписала його Наталя Албул, а створив його Валерій Албул".
У Хмельницькому обласному краєзнавчому музеї, за словами Світлани Крижанівської, зберігається майже тисяча скульптурних композицій виробництва скульпторів і художників заводу Полонської художньої кераміки. Усі вони, каже, потрапили до фондів музею після закриття підприємства – у 2008.
