За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Директор дитячого навчально-реабілітаційного центру вручила подяку Валентині Тренбач за волонтерську допомогу, квітень 2026 року, Хмельниччина. Валентина Тренбач
Понад 10 років Валентина Тренбач з Хмельницького займається волонтерством. Вона збирає одяг та солодощі, аби подарувати їх тим дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах.
Про це волонтерка з Хмельницького розповіла Суспільному.
З її слів, займатись благодійністю почала у 2015 році.
"Допомагати діткам я почала ще до початку повномасштабного вторгнення. Зародилася в мене така ідея, коли я приїхала до своєї куми, вона працює викладачем в одному з навчальних закладів міста. І ми щось сиділи з дітьми і я до неї кажу: "Хочу займатися волонтерством, тільки не знаю, що і куди". А вона мені: "В нас є діти з непростими сімейними обставинами, і з кожним роком їх все більше. Давай, я з директором переговорю, може він буде не проти". От так все і почалось".
Валентина Тренбач розповіла, що відвідувати дітей з того часу вона почала систематично.
"Я їздила в цей навчальний заклад, де були дітки з різними сімейними обставинами. І я намагалась жодного не залишити осторонь, оскільки, були там сироти, і напівсироти, малозабезпечені і так далі. Кожна дитина, на мою думку, потребує уваги, тому, кожного року перед днем святого Миколая приїздила до них. Вони мені там концерти влаштовували. Дуже гарно мене зустрічали".
Валентина дізнавалась, чого потребують вихованці у закладі, квітень 2026 року, Хмельниччина. Валентина Тренбач
За словами жінки, цьогоріч напередодні Великодня вирішила відвідати дитячий будинок.
"У мене стільки є нових речей для дівчат, то чому б не поїхати і не зробити дітям приємно? Я дізналась інформацію про те, скільки там діток, що саме їм необхідно, які розміри. Там більшість, звичайно, хлопчиків, але ми і для них знайшли речі. Зібрали це все, докупили фруктів і поїхали".
Волонтерка розповіла, що до її ініціативи долучаються рідні та знайомі.
"Цього разу, коли я розповіла, що хочу з'їздити до дитячого будинку, моя сусідка долучилась. Вона придбала печиво, аби я також його передала дітям. Окрім того, я активно веду сторінку у TikTok і планую там поширювати таку свою діяльність. Можливо, хтось із підписників також захоче долучитись наступного разу".
Пакунки, які Валентина відвезла до дитячого будинку, квітень 2026 року, Хмельницький. Валентина Тренбач
За словами Валентини Тренбач, наступну поїздку до вихованців дитячого будинку планує здійснити у травні.
"Знаю, що діти чекають на наступну зустріч. Там є дівчинка одна, чомусь вона дуже припала мені до душі. Вона така хороша. Коли ми приїхали, то взяли із собою речі для всіх, навіть із запасом, щоб кожен отримав для себе щось нове, для неї я обрала комплект з футболки та штанів. Вона так втішилася, що розчулила мене аж до сліз. В неї стільки в очах було радості".
Жінка пригадала, якою була перша зустріч із дівчинкою.
"Коли я приїхала перший раз і мене до неї завели, то мені розповіли, що саме вона потребує. Потім я сама її запитала: "А що би ти хотіла, щоб я тобі привезла?". Вона одразу відповіла: "Хочу випускну сукню". У неї в червні випускний і я пообіцяла, що привезу їй сукню. Я тепер мушу виконати свою обіцянку".
Волонтерка зазначила, що відвідування дитячого будинку розчулюють її.
"Мені так добре на душі, прямо до сліз, чесно. І я така людина, що вірю в Бога. Знаю, що коли я допоможу тим, хто дійсно того потребує, то мені Бог більше допоможе. Я просто коли маю що дати, то думаю: "А чому б і ні?". Хочеться поділитися добром з тими, хто дійсно потребує. Після того відчуття приходить таке класне. І от їдеш від тих дітей, то емоції тебе переповнюють. Зазвичай це бувають сльози. Сльози, радості від того, що я принесла в цей світ частинку добра цим дітям, які заслуговують на краще. Бо діти — це наше майбутнє, про них треба дбати".
Валентина Тренбач розповіла, що така форма волонтерства приносить їй та тим, кому вона допомагає, позитивні емоції.
"В дитячих очах я завжди бачу радість. Вони знають, що до них приїхали з подарунками, солодощами. І радіють, дуже радіють. Я не бачила, як горять їхні очі, коли вручала подарунки, але коли я приїхала і почала ввечері переглядати відео з телефону, зрозуміла, які це моменти радості. Я рада, що мені Бог допомагає і я маю можливість допомогти іншим".
