За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Мати загиблого військового Валентина Савчук біля “Дерева Павлу” на Алеї пам’яті, лютий 2024. Фото: Суспільне Хмельницький.
Про загибель сина вона дізналася від сестри.
"Цей страшний день в мені до цієї пори. Найстрашніше, що є в житті – це втратити дитину. Немає більшого болю на світі, як біль мати, яка втратила дитину", — каже жінка.
Валентина зробила прапор із зображенням сина. Також зберігає фото, нагороди, листівки, військову сумку — все, що нагадує про нього.
"Ключі від автомобіля, який він придбав. Я його зберігаю, бо ці речі пахнуть Павликом. Воно все мені ще пахне", — ділиться Валентина.
На подвір’ї Струзького ліцею, де навчався Павло, його друзі створили Алею пам’яті з магнолій та гортензій. У навчальному закладі також є пам’ятна дошка з фотокарткою Павла Савчука.
Директорка Струзького ліцею, де навчався Павло, Ольга Тарчинська, лютий-2024. Фото: Суспільне Хмельницький.
"Дошка нашого випускника 2008 року, золотого медаліста, лідера, спортсмена, патріота. Взагалі, така нестандартна дитина, надзвичайно активна. І, що мабуть, найголовніше в наш час – небайдужа", — розповідає директорка ліцею Ольга Тарчинська.
Зі слів Валентини Савчук, син мріяв після завершення війни продовжити військову службу, одружитися і мати велику родину.
