За інформацією: Суспільне Хмельницький.
У Хмельницькому попрощались із Андрієм Посонським, 13 вересня 2024. Суспільне Хмельницький
Андрій розповів, бачив товариша кілька місяців тому, коли той після контузії приїжджав в Хмельницький. Він побув вдома трохи більше тижня і повернувся в свою частину. Побратим Василь приїхав попрощатися з товаришем зі Львова.
"Я теж був поранений у тому бою, але вижив. Це було на Покровському напрямку. Відбивали штурм, отримав поранення з автомата в спину".
За його словами, служили разом всього місяць, та Андрій став для нього, новобранця, справжнім другом.
"Підказував, роз’яснював, допомагав морально. Досвідчений був вже. Сміливий, хоробрий".
Мав плани з ним дружити все життя, розповів про свого загиблого солдата Ігоря Гринчука його командир на псевдо Дуб. За його словами, Ігор служив у штурмовій бригаді і пройшов ретельний відбір, перш ніж потрапити в цю частину.
"Він був сильним фізично і стійким морально. Брав участь в штурмах і на одному з таких штурмів отримав поранення від артобстрілу. Він також своїм тілом прикрив під час обстрілу побратима нашого, який залишився живим. Слай був найкращою людиною, мав плани з ним дружити все життя".
У Хмельницькому попрощались із Ігорем Гринчуком, 13 вересня 2024. Суспільне Хмельницький
За словами батька, Володимира Гринчука, після поранення медики сказали Ігорю, що його військова служба закінчилася, та він повернувся в стрій і не розповідав рідним правди, які завдання виконує на війні.
"Він то заспокоював мене, що тато, я там вже як би старший, є вже молодші, то я там їх треную чи на полігоні весь час з ними. Як я з цим товаришем розговорився, то він каже: "Нічого подібного. Він з першого дня, як прийшов після цього, і з нами в окопі, це він вас заспокоював". Ще йому три чи чотири дні лишалося, хотів до дочки на день народження приїхати. Оце він буквально за два дні мав приїхати сюди, до дітей".
Із його слів, його середній син мав з дружиною трьох дітей і міг не служити, та пішов добровольцем.
Командир Ігоря Гринчука зізнався, цей солдат швидко вчився і став тим, ким хотів: снайпером-розвідником.
"Його військова кар'єра склалася просто колосально. Він від'їздив на всіх видах техніки, що була в роті, передав свої знання мехвода молодим бійцям. Після цього перейшов в снайпери, потім перейшов в бригадну розвідку, де найкращі тигри, взагалі, кращі з найкращих".
Попрощатися з Ігорем Гринчуком приїхали його побратими та односельці: він-уродженець села Кременчуки Антонінської громади та жив у Хмельницькому.
Батько загиблого розповів, його син загинув майже місяць тому, 15 серпня, в Торецьку, та його тіло не могли знайти дотепер. Поховали 46-річного штурмовика на Алеї Слави Хмельницького. В нього залишилася дружина та троє дітей.
