За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Водій пасажирського автобуса Володимир Безкубський, травень-2026 року, Хмельницький. Електротранс
Володимир Безкубський — корінний хмельничанин. Після звільнення з військової служби у 2024 році змінив професію та приєднався до команди КП “Електротранс” — став водієм пасажирського автобуса.
"Стати водієм одразу після школи не планував. Спочатку здобув спеціальність каменяра-монтажника та зварювальника-рихтувальника. Після закінчення навчання у 2007 році розпочав свій трудовий шлях “кузовником” у депо “Електротрансу”.
У своїй кар’єрі Володимир вже встиг попрацювати у приватних компаніях, комунальних підприємствах та на заводі. А до пасажирських перевезень прийшов у 2024 році після звільнення з армії.
"Тоді мені було 38. Ця робота подобалась ще з часів депо, а коли випала нагода, вирішив скористатися нею і не шкодую. Загалом вважаю, що в житті потрібно робити зміни".
Як розповів Володимир Безкубський, ця робота дисциплінує.
"На маршрути потрібно виходити вчасно: чи то вранці, чи то ввечері. Крім того, люблю допомагати людям — своїм пасажирам, доставляючи їх у потрібні місця. Я така людина, якби не подобалося — не працював би".
Водій зізнався, що його робота схожа на армійські принципи — відповідаєш не лише за себе.
"Дорога не пробачає неуважності, тут потрібно працювати дуже сумлінно, адже ти відповідаєш не лише за себе, а й за пасажирів у салоні. Чимось це схоже на армійські принципи, там теж відповідаєш не тільки за себе, а й за побратимів. На щастя, на маршрутах Хмельницького у мене жодних серйозних інцидентів не було".
Володимир служив у гірсько-штурмовій бригаді на Запорізькому напрямку. Був водієм вантажівки у взводі забезпечення. Разом з побратимами доставляв боєприпаси, запчастини та інші необхідні речі на передову.
"Було не просто. Одного разу потрапив під російський обстріл забороненими фосфорними боєприпасами, але розумів для чого це роблю. З армії звільнився через сімейні обставини після важкої травми матері. Там залишилось багато справжніх друзів, з якими постійно спілкуюся".
Володимир Безкубський зізнався, мріє, щоб Україна якнайшвидше повернулася до мирного життя, а побратими — додому.
