За інформацією: Суспільне Хмельницький.
П’ятьох захисників з Хмельниччини посмертно нагородили державними відзнаками, серпень 2024, Хмельниччина. Олексій Глушаков
П'ятьох захисників з Хмельниччини посмертно нагородили державними відзнаками. Ордени "За мужність" II й III ступенів передали родинам військовослужбовців.
Про це розповів голова Шепетівської районної військової адміністрації Олексій Глушаков.
За його словами, орденом "За мужність" III ступеня посмертно нагородили Олександра Захарова, Віктора Дацюка, Віталія Шалашова, Леоніда Демянчука, орденом "За мужність" II ступеня — Дмитра Бабійчука.
Ордени “За мужність” II й III ступенів вручили родинам захисників, серпень 2024, Хмельниччина. Олексій Глушаков
Олександр Захаров народився 17 лютого 1990 року. Після закінчення школи навчався у Козятинському училищі, де здобув спеціальність монтера колії. Згодом проходив строкову військову службу. З початку повномасштабного вторгнення чоловік долучився до лав ЗСУ. На фронті був стрільцем 3 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 1 стрілецької роти. Воїн загинув 28 серпня 2022 року в селищі Піски Донецької області.
Віктор Дацюк народився 4 жовтня 1968 року у селі Добрин Ізяславської територіальної громади. Він був сержантом, начальником складу паливно-мастильних матеріалів. Чоловік загинув 9 вересня 2022 року, виконуючи бойове завдання на Харківському напрямку. Йому було 53 роки.
Віталій Шалашов народився 11 лютого 1974 року в Ізяславі. Після закінчення школи здобув фах газоелектрозварювальника. Деякий час працював за спеціальністю. 2015 року брав участь у бойових діях під час проведення антитерористичної операції у східних областях України. До повномасштабного вторгнення працював на різних роботах в Україні й за кордоном. У липня 2022 року чоловіка мобілізували до лав ЗСУ. Він був старшим стрільцем-оператором 1 механізоване відділення 2 механізованого взводу 3 механізованої роти 2 механізованого батальйону. Загинув 22 грудня 2023 року на Харківщині.
Леонід Демянчук народився 3 лютого 1973 року в селі Білеве Ізяславської територіальної громади. Після закінчення школи здобув спеціальність тракториста-машиніста. З 1991 по 1993 роки проходив строкову військову службу. На фронті чоловік був старшим майстром ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу артилерійського озброєння ремонтної роти ракетно-артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону. Упродовж декількох місяців воїна вважали зниклим безвісти. Він загинув 7 листопада 2023 року на Донеччині.
Дмитро Бабійчук народився 9 лютого 1970 року. Працював у силових структурах та охоронних організаціях. У листопаді 2022 року долучився до лав ЗСУ. Служив заступником командира бойової машини, навідником-оператором. У січні 2023 року був поранений під час виконання бойового завдання на Бахмутському напрямку, унаслідок чого проходив реабілітацію і завершив службу. Помер 12 жовтня 2023 року через ускладнення від хвороби.
