За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Прикордонник з Хмельницького Юрій Юрчак, 30 квітня 2024, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
На "Азовсталі" був з перших днів війни й до 18 травня 2022 року: "Найважче згадувати своїх товаришів, які вже ніколи не повернуться з війни. Хто загинув на околицях Маріуполя, хтось під завалами. Були такі випадки, що хлопці задихались від нестачі кисню, їх не могли відкопати з-під завалів".
18 травня прикордонник потрапив до Оленівки: "Людям, які залишились без очей, без ніг, без рук, ніякої медичної допомоги не надавали. Поранені гнили поруч з нами. Мені допомогли, напевно, спогади про мій рідний дім, сім’ю, батьків".
За словами Юрія, в Оленівці було важко все: "По-перше, глумління з першого дня. На приймання їжі давали 10 секунд. Їжа була не калорійна, не смачна, дуже гаряча. Її за 10 секунд неможливо було з’їсти. Ті, хто не вставав, а намагався щось з’їсти, отримували стусанів, або електрошоком".
Прикордонник з Хмельницького Юрій Юрчак, 30 квітня 2024, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Чоловік розповів, що добре пам’ятає день теракту в Оленівці: "Десь за десять хвилин ми помітили, що охоронники, які сиділи на вежах й в будках, зникли. Ми подумали, що підходять наші війська й охоронники втекли. Після того ми почули два вибухи. І тоді ми помітили, як охоронники виходять з бункерів. Наш барак знаходився на відстані 50 метрів. Після вибухів в нашу сторону полетіло сміття, асфальт, метал".
20 вересня 2022 року Юрію наказали: "З речами на вихід": "Це був шок. Тому що, як правило, кому казали з речами на вихід, до нас не поверталися. Нам перемотали руки й ноги скотчем й повантажили в КамАЗи. Весь час, коли вони нас туди завантажували, вони спілкувалися про ліс, лопати, кулемети. Нам давали зрозуміти, що ми їдемо в якийсь ліс. В той момент я так і думав".
Коли приїхали не до лісу, а на аеродром, розповів, зрозумів: їх обмінюватимуть. 21 вересня Юрій повернувся до України.
"Я спочатку зателефонував дружині, потім мамі й сказав, що їду додому. Для того, щоб вона знала, що то я, ми з нею домовились, що коли я буду дзвонити, я їй буду казати те, що може знати тільки вона та я. Це такі були паролі. Плакав я довго. Коли я приїхав в київський шпиталь, мене зустрічав мій син і дружина", — сказав чоловік.
Юрій Юрчак брав участь у відборі на змагання Повітряних сил Сполучених Штатів Америки: стріляв з лука. Юрій Юрчак
У шпиталі Юрій Юрчак провів два місяці: "5 травня я отримав поранення на "Азовсталі" і був весь в опіках. В полоні ніхто не лікував, лікування розпочалося з 21 вересня в київському шпиталі. Найкраща реабілітація — реабілітація сім’єю. Також займався спортом, ходив в басейн".
З січня 2023 року Юрій повернувся до викладання у Національній академії Державної прикордонної служби України. Розповів, що не намагається викреслити із пам’яті чотири місяці полону. Питань про нього — не уникає.
"Коли людина розмовляє, розповідає ті спогади, розповідає, що з нею було, вона легше переживає, аніж той, хто мовчить і тримає все в собі. Зараз я зустрічаюсь з хлопцями, які не говорили, психологи не допомагали і є великі проблеми в них. Якщо я буду мовчати, ніхто не буде знати, що там діялось", — сказав прикордонник.
У травні 2023 року Юрій Юрчак брав участь в Іграх нескорених, у грудні — у відборі на змагання Повітряних сил Сполучених Штатів Америки — плавав та стріляв з лука.
