За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Родина захисника Олександра на акції “Поверніть героїв з полону”, квітень 2025 року, Хмельницький. Юлія Гула
Олександр з Хмельниччини у 21 рік добровільно пішов боронити країну. Він зник безвісти 20 листопада 2023 року у Донецькій області під час виконання свого першого бойового завдання.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла сестра воїна Юлія Гула.
За її словами, закінчивши школу, Олександр навчався на електрозварювальника та налагоджувальника молочної продукції. Любив риболовлю та волейбол, їздив на змагання, де займав перші місця.
Юлія розповіла, що характер в Олександра бойовий, імпульсивний та наполегливий.
"Спогадів маю багато, бо росла з ним. Коли близька людина не поряд, то перед очима пробігають усі роки життя. Пам'ятаю, коли ми обоє, нікому не сказавши, поїхали до татової тітки у Житомир. Потім відхопили від мами, зате ми були разом і за будь-яку метушню".
Боронити Україну Олександр пішов добровільно, розповіла Юлія.
"Він завжди був і є за правду, за свою рідну Україну. Відмовити від служби його не вдалося. Пішов захищати наш із мамою спокій".
За словами Юлії, Олександр проходив військове навчання у Житомирі. Воно тривало один місяць і два тижні. Опісля його направили на Донеччину. Там, потренувавшись на полігоні, вийшов на позиції.
"Розмовляли 12 листопада 2023 року вдень, і про вихід на позицію не йшлося. Говорили та жартували, як завжди, в гарному настрої. Ввечері того ж дня брат під час дзвінку сказав, що йде на завдання, і у нього декілька днів не буде зв'язку, щоб ми не хвилювалися, усе буде добре. Він обов'язково повернеться. Після тієї розмови я більше його не чула”.
Юлія Гула на акції у Хмельницькому, присвяченій полоненим та безвісти зниклим захисникам, травень 2025 року. Юлія Гула
Юлія розповіла, що статус безвісти зниклого підтверджено офіційно, іншої інформації про брата немає.
"Коли Саша пішов на позиції, ми із мамою чекали, що він сам набере. За декілька днів він не зателефонував, я почала дзвонити у військкомат. Відповіли, що зв'язувалися з частиною, і він досі на позиції. А ще через два дні мамі привезли страшне сповіщення, після якого час зупинився".
Родина зверталась до СБУ, Міжнародного комітету червоного хреста, Національного інформаційного бюро та Координаційного штабу, зазначила сестра.
За її словами, підтримку вони з мамою знайшли у таких самих родинах безвісти зниклих та військовополонених: "Спільна біда об’єднала і дала зрозуміти, що ти не сам".
Жінка розповіла, що силу в очікуванні дає обіцянка чекати й обов’язково дочекатися.
"А ще незламна віра і молитва, яка дуже допомагає, коли ти хочеш опустити руки, коли у відчаї. Не маю права здатися. Саша знає, що я у нього сильна і буду боротися до останнього".
Юлія відвідує зустрічі та акції, щоб знайти інформацію про брата, квітень 2025 року, Київ. Юлія Гула
Юлія зазначила, під час спілкування з людиною, яка чекає когось з полону чи має рідних зі статусом "безвісти зниклий", важливо бути поруч, слухати та не знецінювати почуття.
"Якщо є можливість і необхідність варто допомагати у пошуках та звертатися до професіоналів. Від себе хочу додати: ніколи не втрачати надію, адже ваш рідний це відчуває. Кожному сили, терпіння і незламної віри у те, що усе буде добре".
Жінка зазначила, Олександра вдома чекає вона та мама. Батько помер чотири роки тому.
