За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Пелагія Качка розповіла історію свого життя та поділилась фото з сімейного архіву, березень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
За словами Пелагії Качки, у 1942 році її двадцятирічну з іншими односельчанами забрали до Німеччини.
"150 душ з села завезли у ЕрфуртЕ́рфурт — місто в центрально-східній частині Німеччини.. То знаю, що їхали через Перемишль. Там продукти окремо, а дрантя У значенні речі.окремо. Літом. І роздягаєшся до гола, ідеш через прохідну, а це все залишаєш. Гола".
У Німеччині, пригадала довгожителька, працювала на заводі — робила деталі.
"Деталь така виходить як рука. Казали, що до автоматів магазинна коробка, а що воно таке. А нова робила — то казали, до літаків. Така покришка і ще ручка".
Пелагія Качка розповіла, спочатку їсти давали два рази: хліб з тирсою і суп з брукви, а потім — один раз і каву. Ранкова звичка пити каву, зазначила жінка, залишилась на все життя.
Жінка розповіла, що наразі має п’ятеро дітей, сім онуків, дев’ять правнуків та одного праправнука, березень 2026 року, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
У 1945, зазначила Пелагія, повернулася до рідного села та пішла працювати на свинарникСвинарник (або свинарня) — це спеціально обладнане господарське приміщення, ферма або споруда, призначена для утримання, розмноження, вирощування та відгодівлі свиней.. Згодом, розповіла, вийшла заміж та народила п'ятеро дітей. Наймолодша дочка живе з нею та допомагає по господарству.
"Порає. Все робить. Мастить, прибирає, миє".
Жінка розповіла, не пішла на пенсію, як "Мати-героїня", а працювала до 70 років. Наразі від п'яти дітей має сім онуків, дев'ять правнуків та одного праправнука. Раніше, пригадала, рідні часто з'їжджались до батьківської хати.
"Каже: "Бабуню, ми всі приїдем". І тут трах-бах — війна. І нема. Мрію про те, щоб закінчилась війна. І з'їхалися мої всі діти".
Авторка: Оксана Снігур
