За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Лілія Ошкало – дружина загиблого льотчика Валерія Ошкала, травень 2024, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Дружина загиблого льотчика Валерія Ошкала Лілія пригадала, у день повномасштабного вторгнення її чоловік написав, щоб вона за нього не хвилювалась.
"Валерій тільки поїхав на роботу, і почали злітати літаки. Я зрозуміла, що це недобре. Уранці він надіслав мені повідомлення: "Не переживай, я вдома". Чоловік не полетів, бо хлопці відлітали. Він міг уранці й ввечері мені не подзвонити, але завжди писав".
За словами Лілії, вони з Валерієм сиділи за однією партою у школі, тому знає, що він мріяв бути льотчиком із дитинства.
"У нас був учитель, який раніше працював льотчиком, тому багато розповідав Валерію про авіацію. Йому це так подобалося, завжди вдивлявся у літаки, які летіли в небі. Він про це мріяв, цим жив, багато читав літератури".
Лілія розповіла, одружилися з Валерієм після того, як він закінчив Борисоглібське військове училище.
Льотчик Валерій Ошкало, травень 2024, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький"У званні лейтенанта його направили служити в Бердянськ. Валерій дуже любив Україну, традиції, вишиванку, яку я віддала сину. Ми завжди готувалися на великі релігійні свята".
Дружина Валерія Ошкала зазначила, чоловік, коли 2014 року розпочались бойові дії на Сході України, був на пенсії. Повернувся у військо, щоб захищати рідну землю за штурвалом літака.
"Я його запитала, як ти будеш літати, якщо не сидів за штурвалом 9 років? Він сказав, що впорається. Валерій був дуже розумним і досвідченим льотчиком, навчав молодь".
Лілія розповіла, Валерій Ошкало і Роман Чехун загинули 12 березня 2022 року під час виконання бойового завдання у Херсонській області. Їх поховали місцеві жителі одного з сіл, неподалік якого все відбулось. Після звільнення Херсонщини дружини захисників перепоховали їх у Старокостянтинові.
Оксана Чехун – дружина загиблого штурмана Романа Чехуна, травень 2024, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Дружина загиблого штурмана Романа Чехуна Оксана пригадала, чоловік перед своїм останнім бойовим вильотом подарував їй квіти.
"Він ніколи не дарував білих квітів, а 8 березня приніс білі троянди. Тоді я подумала: "Це на якусь розлуку, чи що?". Засохлий букет досі стоїть вдома, я не можу його викинути".
За словами Оксани, Роман був з сім’ї військових. Шкільні роки провів у Криму. Згодом навчався у Харківському інституті повітряних сил.
"На початок 2014 року чоловік , брав активну участь в бойових діях під час проведення антитерористичної операції. На момент повномасштабного вторгнення він вже був пенсіонером".
Штурман Роман Чехун, травень 2024, Хмельниччина. Суспільне Хмельницький
Оксана розповіла, вони з Романом виховали двоє доньок, старша з яких служить у ЗСУ. Коли чоловік був на пенсії, вивчав байрактари у Туреччині. У перші дні повномасштабного вторгнення він поновився на посаді.
"У штурмана такі функції пов'язані з навігацією, з Роман був усе життя розвідником. Війна змусила стати бомбардувальником. Він хотів бачити майбутнє України спокійним і мирним".
Оксана зазначила, Валерію і Роману посмертно присвоїли звання Герой України.
"У державі ця відзнака найцінніша. Для нас — найстрашніша, бо це нагорода ціною життя".
За словами дружин, льотчику Валерію Ошкалу було 54 роки, штурману Роману Чехуну — 45.
