За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Сергій Зінченко вступив до лав ЗСУ добровільно у лютому 2022 року. Галина Зінченко
Сергій Зінченко — військовослужбовець з Грицівської громади, що на Хмельниччині, якого повернули з російського полону під час обміну 6 березня 2026 року. Потрапив туди 18 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Загалом у полоні пробув понад півтори роки.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла мати колишнього військовополоненого Галина Зінченко.
З її слів, син долучився до лав ЗСУ добровільно на початку повномасштабного вторгнення.
"Він у Польщі був на роботі. Вже мав отримати документи там. Ми навіть не знали, що він приїхав, що він пішов на війну. Він приїхав тихенько. 27 лютого одразу з потяга пішов до військкомату в Шепетівці. Ми аж в березні дізнались, що він вже служить. Він просто сказав: "А як не я, то хто? Все одно треба комусь йти".
Галина розповіла, що Сергій потрапив до полону 18 вересня 2024 року.
"Вони вийшли на завдання — і все. Він тоді був разом з військовими з 58 окремої мотопіхотної бригади, але в нього була інша військова частина. Це було у селі Пречистівка Волноваського району Донецької області. Якось нам про це одразу повідомили через ТЦК та СП Територіальний центр комплектування та соціальної підтримки.від його частини".
Сергія Зінченка обміняли разом з іншими українськими військовослужбовцями 6 березня 2026 року. Галина Зінченко
Жінка зазначила, що спочатку не могла змиритись з думкою, що син в полоні.
"У Telegram-каналі скинули фотографії, так ми впевнились, що він у полоні. Почали діяти зі свого боку. І після того почалися обміни. І тоді ми вже отримали листа. Тоді ми вже знали, де він був. Він був в Орську. В Оренбурзькій області на кордоні з Казахстаном".
За словами Галини, після того, як син майже 19 місяців провів у полоні, вона не може повірити, що він в Україні.
"Він більше як півтора роки був в полоні. Я не можу описати емоції. Не можу. Вже ніби повернувся і все одно… Все одно таке переживання. Бо він був на передовій. Мав контузії і пережив це все".
Сергій Зінченко разом зі своїми батьками після звільнення з полону, березень 2026 року. Галина Зінченко
Жінка розповіла, що чекає на той момент, коли син зможе повернутись до рідного дому.
"Він зараз проходять реабілітацію, все, що там по плану. Ми вже бачились з ним вживу, їздили. Він, звичайно, змінився. Не знаю, як буде далі. Там всі такі хлопці. Коли я побачила їх, то одразу видно, звідки хлопці. І не знаєш, що маєш казати, аби їм не нашкодити".
Галина розповіла, що головне під час очікування рідних з полону — не зневірюватись, попри все.
"Я тільки дивлюся, в нашій Грицівській громаді він тут єдиний був в полоні. А зниклих безвісти вже, напевне, 25 чи більше. Така біда. Такий настав час. Він у мене зараз один син. Молодший загинув в ДТП. І важко було, коли Сергій пішов до війська, був у полоні. Зрозуміла, що треба вірити, треба чекати".
