За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Ярослав Гуменюк під час служби. Ярослав Гуменюк
Саме тоді, за словами Ярослава, вперше почув приліт керованої авіабомби (КАБ).
"Це, певно, найстрашніше, що може бути. Коли перший КАБ прилетів, я спочатку не зрозумів, що це. Ми сиділи в підвалі. Керована авіабомба шумить як вентилятор. Я почув вибух. Мені здалося, що вибуховою хвилею підвал зрушило з місця".
Нацгвардієць розповів, для нього найвища нагорода — подяка побратимів за роботу.
"На гранатомет багато надії, адже дуже сильно допомагає піхоті. Кожен піхотинець знає, що правильний гранатометник і розрахунок сильно сприяють виконанню бойового завдання".
Ярослав Гуменюк пригадав, у липні 2024 року поблизу села Стариця на Вовчанському напрямку піхотинці змушені були викликали вогонь на себе.
"У той день почався дуже масований штурм нашої піхоти. Росіяни хотіли захопити конкретну позицію. Ми за півтора дня відпрацювали півтори тисячі пострілів. У піковий момент у хлопців був контакт з росіянами в 5 метрах. Наші піхотинці кричали, що викликають вогонь на себе, щоб попасти по окупантах. Я працював в міліметражі, бо розумів, що пострілом можу забрати свого побратима".
За словами нацгвардійця, при виході з іншої позиції їх розрахунок засік російський дрон. По них почав працювати міномет. Одна з мін розірвалася в 50 метрах від них.
"Я розумів, що це не найближчий приліт, що може бути, тому продовжив рух. Подумав, що можуть летіти осколки. Почав сідати в коліно, і в цей момент осколок пролетів над каскою. Зробив після цього ще два кроки. Мій побратим, який йшов позаду, показав, що осколок був розміром з руку. Якби я зупинився на місці й не присів, найімовірніше, він попав би у шию. У той момент зрозумів, що фронтовий фарт і молитви сім’ї допомагають. Ніби янгол-охоронець взяв за плече і потягнув вниз".
Того ж дня, розповів Ярослав Гуменюк, в останню секунду водій пікапа, на якому їх забирали з позиції, зумів ухилитися від російського дрона.
