За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Онук загиблого під час російської атаки подружжя Максим Корольков учора ледь не втратив дружину, яку вдалося врятувати з-під завалів. Суспільне Хмельницький
За словами молодого чоловіка, бабуся з дідусем виховали його майже з пелюшок.
"Ми з бабусею їздили 13 років поспіль на моря, вони мене возили з дідом. Що я можу сказати, не встиг я з ними попрощатися", — з гіркотою у голосі каже онук, поглажуючи пса, якого учора відкопали під завалами будинку.
Ще кролиху учора теж витягли з-під завалів. І ще десь один собака та кіт наші ходять, теж врятувалися, каже Максим.
Врятований з-під завалів собака на руїнах будинку своїх господарів. Суспільне Хмельницький
Другий день поспіль розбирає завали будинку, у якому виріс, і син загиблого подружжя Євгеній. Він військовий, який був в АТО, зараз теж збирався їхати на фронт — нещодавно отримав повістку.
"Я втратив батьків, я втратив найдорожчих людей. Це був мій дім, я тут виріс, а тепер все, що від нього лишилося — це руїни", — говорить Євгеній.
Син загиблого через російську атаку подружжя Євгеній Корольков разом із батьком будував хату, ід якої зараз залишилися лише руїни. Суспільне Хмельницький
Він згадує, як з батьком будували цю хату.
"Тут кожна цеглинка щонайменше була чотири рази в мене у руках. Це все збудовано моїм батьком, з моєю допомогою, допомогою всіх близьких, які допомагали будувати, а тепер допомагають розбирати".
Зі слів Євгенія Королькова, його мати була місцевою, з Хмельницького, батьком родом зі Старосинявського району.
На місці влучання у приватний будинок російської ракети хмельничани другий день поспіль розбирають завали. Суспільне Хмельницький"Толік був з села Липки. Вони через дорогу від нас жили. Я добре його знаю. А потім він поїхав на роботу до Хмельницького і тут вже одружився. Його мама мені хрещена, то ми так родичалися з ним. Це сестра сьогодні мені подзвонила, каже, що розбомбили десь там і Толік загинув. А я знав, де він живе, то от приїхав", — розповідає односелець загиблого Микола Шевчук.
Сусід загиблих Андрій Бурдаш теж прийшов допомагати розбирати завали. Розповідає, що із загиблими дядьком Толею та тіткою Валею вони жили мирно.
"Вони вже на пенсії обоє були. Тьотя Валя на роботу не ходила, а дядько Толя ще ходив, працював охоронцем. Доба через дві ходив на роботу. Дуже гарні сусіди були, завжди ми допомагали їм, вони нам. Двоє синів виховали — Сашу і Женю. Ми з хлопцями товаришуємо", — каже чоловік.
Із подружжям загиблих від російської ракети Анатолієм та Валентиною Корольковими прощатимуться завтра, 24 березня, у Хмельницькому.
