За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Захисник України Ростислав Мельник. Тетяна Книш
Ростислав Мельник народився у селі Бронівка Хмельницької області. Був бійцем Сил спеціальних операцій ЗСУ. Добровольцем пішов у військо у жовтні 2023 року, коли на війні були його батько та старший брат. Служив на Курському напрямку. Загинув 1 червня 2025 року під час виконання бойового завдання внаслідок мінометного обстрілу. Йому було 30 років.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла сестра Тетяна Книш.
Ростислав Мельник. Тетяна Книш
Дитинство та навчання
Ростислав Мельник народився 14 березня 1995 року в селі Бронівка Волочиського району Хмельницької області. Навчався у Сарнівській школі, потім здобув фах "оператора комп’ютерного набору" у Хмельницькому вищому професійному училищі № 25, а згодом навчався за спеціальністю "бухгалтерський облік" у Хмельницькому кооперативному торговельно-економічному коледжі, зазначила Тетяна Книш.
За її словами, Ростислав з дитинства любив футбол — грав не лише у шкільній команді, а й пізніше, у сільській. Мав художній талант, захоплювався малюванням, гарно співав і був душею будь-якого концерту — чи то в школі, чи у сільському клубі. Улюбленим предметом була історія.
"Ростислав завжди мав відчуття стилю — у нього був навіть позивний "Барбер". Він уважно підбирав одяг, зачіски, завжди був охайним і гарно пахнув".
Ростислав любив футбол, у дорослому віці грав у команді, Хмельниччина. Тетяна Книш
Доросле життя
Перед повномасштабним вторгненням працював за кордоном, а повернувшись — на підприємстві Транс-Авто-Д (TAD) зварювальником. Був позитивним, уважним і ввічливим до всіх, від дітей до літніх людей, розповіла сестра Ростислава.
"Він ніколи не говорив поганого про когось і не тримав образи. Його любили діти, а він їх".
За її словами, Ростислав мав багато друзів, і вони віддячили йому безмежною повагою: у траурному кортежі, коли везли його з Хмельницького, було понад 50 машин — більшість із них кермували друзі.
"Ми просто не могли не бути з ним в цей останній день", — зі слів Тетяни розповіли друзі.
Ростислав люби співати. Тетяна Книш
Рішення піти на війну
У жовтні 2023 року він пішов на фронт добровольцем. На той час на війні вже були його батько та старший брат, розповіла Тетяна Книш. Повідомлення від Ростислава врізалося у пам'ять.
"Я не зможу спокійно жити і не допущу, щоб у Волочиську була друга Буча" — писав воїн сестрі.
Ростислав вступив до елітного підрозділу — Сил спеціальних операцій ЗСУ. Служив молодшим сержантом, оператором 1 групи спеціального призначення 7 роти 3 загону спецоперацій військової частини А5018. Там же служив і його старший брат Антон. Брали участь у бойових діях на Курському напрямку, зазначила сестра захисника.
Ростислав із побратимом. Тетяна Книш
Останній день
30 травня 2025 року, за два дні до загибелі, за словами Тетяни Книш, Ростислав обдзвонив усіх рідних. Він розповідав, що дуже їх любить і "все буде добре".
"Мамі сказав: "Чекай, я скоро приїду зі своїми хлопцями".
Під час останнього виходу його підрозділ виконував "завдання із зірочкою", як він сам написав у повідомленні, пригадала сестра Ростислава. З її слів, побратим Роман був поруч у момент обстрілу.
"Ростик ішов попереду з командиром. В якийсь момент він обернувся, подивився мені прямо в очі, усміхнувся… і в наступну секунду пролунав вибух. Я кинувся до нього, почав гасити одяг, затискати рану на шиї, але він уже був мертвий. Командир також загинув". — пригадує Тетяна Книш слова Романа.
Ростислав Мельник з друзями. Тетяна Книш
Пам’ять
У Ростислава залишилися батьки, брат із сім’єю, дружина, з якою він одружився за рік до загибелі, та велика родина, розповіла його сестра.
"Коли він десь з’являвся — здавалося, що вийшло сонце. Високий, світловолосий, усміхнений, завжди з компліментами і жартами. Він умів піднімати настрій і залишив у серці кожного теплі спогади".
Рідні ініціювали петицію до Президента України про присвоєння Ростиславу Мельнику звання Героя України (посмертно).
У Ростислава залишилися батьки, брат із сім’єю, дружина та велика родина. Тетяна Книш
