За інформацією: Суспільне Хмельницький.
У Хмельницькому попрощались з двома захисниками, 15 вересня 2025 року. Суспільне Хмельницький
Сьогодні, 15 вересня, у Хмельницькому попрощалися із загиблими воїнами — 32-річним Володимиром Щецінським та 36-річним Олексієм Антонюком.
Володимир Щецінський — з багатодітної сім’ї, двоє його рідних братів також військовослужбовці. Герой родом із села Дашківці. Як Суспільному розповіла його однокласниця Марина, з однокласниками мали відзначати 15 річницю із закінчення школи.
"Володимир ще з дитинства дуже великим майстром був. Все вмів полагодити і з нічого завжди робив такі шедеври, що дивувалися, де воно все береться. І от це вже всі раділи, що Вова одружився — і сім’я, будуть дітки , а тут таке страшне горе прийшло.
Служив Володимир у стрілецькому батальйоні водієм, мав проблеми зі здоров’ям, розповів його побратим Максим.
"Ми йому казали — поїдь на медроту. Він — ні, я буду далі служити. Тобто, щоб там десь списатися чи перевестися, то він цього не хотів. Він хотів бути там".
У Хмельницькому попрощались із Володимиром Щецінським, 15 вересня 2025 року. Суспільне Хмельницький
Мріяв про власних дітей, хотів, щоб закінчилася війна, розповів ще один побратим Володимира з позивним "Пророк". Зазначив, для їхнього відділення — це надзвичайно болюча втрата.
"Це — безстрашна людина, це людина, яка могла змінити війну. Якби ви знали, скільки він збив дронів. Це людина, яка прикривала штурмовиків. Я досі не вірю, що його більше немає".
У Володимира Щецінського залишилася молода дружина та велика родина. Загинув герой на Покровському напрямку 11 вересня 2025 року.
У цьому ж храмі сьогодні прощалися із загиблим воїном Олексієм Антонюком. Чоловік народився у селі Пахутинці, що на Хмельниччині. Був веселим та щирим, гарно навчався, любив свою сім’ю, розповіла вчителька Олена.
"Він працював водієм автобуса. Скільки я з ним під’їжджала, він завжди розповідав про свою сім’ю, про своїх донечок, радів, як вона навчається".
Перед смертю поховав побратима, розповів друг Сергій.
"Був ще 30 серпня. Була у нього відпустка 18 діб, то він приїхав сюди. Зідзвонилися, він вийшов, каву пили, то казав, що їде в Дубно, бо побратим з 10 бригади загинув. Через декілька днів приїхав і поїхав вже на позиції і 20-го загинув".
Попрощатися із Олексієм Антонюком прийшли рідні та знайомі, 15 вересня 2025 року. Суспільне Хмельницький
Олексій був мобілізованим наприкінці 2024 року, служив у саперних військах. До мобілізації працював поліцейським, згодом — водієм маршрутки, розповіла його тітка Галина.
"Він ніби відчував. Казав, що тьоть Галя, я не боюся померти. Треба буде — я піду, куди треба. Я просто боюся, що мої діти будуть страждати. Він зі своїми побратимами поїхав на завдання, де попали під обстріл. Він та ще його один побратим згоріли в машині.
У Олексія Антонюка залишилися дві доньки, вагітна дружина, батьки та брат. Поховали героїв на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.
