За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Кав’ярня-музей працює на Хмельниччині, листопад 2025 року. Юлія Тихонюк
Дружина чинного військового з Шепетівки, що на Хмельниччині, Юлія Тихонюк відкрила кав’ярню-музей. Тут зібрані речі з фронту та експонати, що нагадують про війну. Для власниці це спосіб зберегти пам’ять і поділитися історією мужності її чоловіка та його побратимів.
Про це в етері Українського Радіо Хмельницького розповіла Юлія Тихонюк.
Юлія Тихонюк у власній кав’ярні, листопад 2025 року, Хмельниччина. Юлія Тихонюк
З чого почалася історія кафе, коли ви вирішили, що хочете створити саме кав'ярню-музей?
Ми вже давно мріяли про щось своє: я маю досвід в цій справі, чоловік працював до повномасштабного вторгнення в сфері обслуговування, тому вирішили відкрити кав'ярню, але в першу чергу, це музей, який зберігає пам'ять про 88 окремий батальйон 106 окремої бригади ТрО, який розформували. Це наша місцева територіальна оборона.
За словами власниці кав’ярні, найцінніші експонати у кав’ярні – шеврони, листопад 2025 року, Хмельниччина. Юлія Тихонюк
Мій чоловік з перших днів повномасштабного вторгнення долучився до лав Збройних сил України. Він вранці встав і пішов. Ми не знали, що робити. Я вже збирала свої сумки, щоб виїхати з дитиною за кордон. Потім чоловік сказав, що він в лавах ЗСУ. Тоді я вирішила залишитися і підтримувати його. Він пройшов Запорізький напрямок, Бахмут, Лиман, Ізюм.
Речі, які представлені в експозиції музею, листопад 2025 року, Хмельниччина. Юлія Тихонюк
Що в експозиції музею, як вона наповнювалася?
У нашій експозиції дрони, гільзи, люк від танку, кулемет "Максим". Все хлопці передають з фронту. Найцінніше для нас — це шеврони. Їх приносять і самі бійці, і жінки, чиї чоловіки служать, і діти, чиї батьки воюють. У колекції також є особливий експонат — прапор з автографом Валерія Залужного. Він сам подарував цей стяг хлопцям. Прапор супроводжував їх на всіх напрямках. А тепер він висить у нас.
Український стяг з автографом Валерія Залужного, листопад 2025 року, Хмельниччина. Юлія Тихонюк
У вас у кав’ярні-музеї також є особлива книга "Нескорені й незабуті". Що це за ініціатива?
У цій книзі світлини наших хлопців, які зникли безвісти: там пишуть дату, коли військовий зник, і на якому напрямку. Ми сподіваємось і віримо, що хлопці повернуться і вирвуть звідти свою фотографію. Це пам'ятка про 88 окремий батальйон.
Хто найчастіше заходить у вашу кав'ярню? І які емоції вони відчувають?
По-різному. Більше, напевно, що діти заходять, чиї батьки воюють. Вони розглядають експонати, беруть дрони, бігають по кав'ярні. Емоції у людей бувають різні: злість, напруження, намагаємось їх заспокоювати. Хтось, навпаки, приходить із цікавістю, уважно розглядає експонати, або навіть відчуває сплеск адреналіну.
Авторка: Інна Ніколаєва
