За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Юрій Трач під час несіння служби на Донеччині, 2022 рік. Фото: Юрій Трач
"Било дуже велику площу, вибухи були не маленькі. Я бажав лише одного — щоб тільки не по нас, не на нас впала та бомба. З боку Опитного почали на позиції їздити. Там було сміттєзвалище велике, схил. З одного боку ми, з другої — вони. Відстань приблизно 100-150 метрів. Коли був на позиціях весь час себе так накручував: або мене вб’ють, або я маю вбивати. Боятися не треба. Навіть якщо поранять, мене вивезуть. Все одно треба вести бій, щоб не потрапити в полон, і щоб гранатами не закидали", — каже нацгвардієць.
Ворога, який сунув у наступ, розповідає, розстрілювали майже впритул.
"25 метрів, 20, навіть бувало ближче підходили. Йшли на нас прямо. Дехто був без бронежилета, без каски. Просто з одним автоматом. "Магазин" десь у штанах і все. Це вже були бої з вагнерівцями. Вони виходять, штурмують нас, ми їх всіх "ложимо", — згадує військовослужбовець.
З-під завалів довелося діставати мертвого побратима.
"В нього позивний був "Їжак". Вони в підвалі були, працював міномет і їх просто завалило", — каже чоловік.
За два місяці отримав понад два десятки контузій, говорить Юрій Трач.
"Я відстрілююся з вікна, пригинаюся, і мені ВОГ прилітає у підвіконня. Я падаю, мене вибуховою хвилею зачіпляє. Контузило тоді добряче. Разів 20, не знаю, навіть може більше. Там навіть від гранати можуть контузити. Голова крутиться. У вухах чути писк", — розповідає нацгвардієць.
Віднедавна нацгвардієць продовжує службу у відносно спокійному регіоні. За словами Юрія Трача, після закінчення війни від служби хоче відпочити. Планує працювати за своєю спеціальністю електрозварювальника.
