За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Зйомки фільму “Коли співають мертві” у селі Дідьківці. Василь Горбатюк
У селі Дідківці Ямпільської громади, що на Хмельниччині, зняли всі ігрові сцени фільму про УПА "Коли співають мертві". Наразі починається монтаж та музичне оформлення кінострічки. Презентують фільм глядачу вже у жовтні.
Про акторів, сценарій фільму та про його презентацію Українському радіо Хмельницький розповіли директор обласного літературного музею Василь Горбатюк та старший науковий співробітник музею Юна Крушинська.
Як обрали історію, що лягла в основу сценарію другого фільму?
Це фільм про події, які відбувалися в селі Дідківці поблизу Ямполя, колишнього Білогірського району на початку 1950 років минулого століття. Ідею про ці події нам подав Віталій Олуйко в одній із своїх книг. Він розповів про випадок, який відбувся у селі Дідьківці. Я прочитав, і ніби одразу побачив, як це можна відтворити. Причому, все це я побачив повністю в ігрових сценах. Це вже ігровий художній фільм, але на реальних подіях. Я почав шукати матеріали ще про це і знайшов справу, що стосувалася цих подій в архіві. Поспілкувався з людьми, які жили у сусідній хаті від тієї, де все відбувалося.
Зйомки фільму про УПА “Коли співають мертві”. Василь Горбатюк
Хто грає у фільмі?
Я звернувся до акторів Хмельницького обласного музично-драматичного театру і запросив до зйомок у головних ролях. Я бачив, як вони діють як професійні актори. Думаю, що це підняло рівень нашого знятого матеріалу. Решту ролей виконували самодіяльні актори. Деяких я запросив, яких вже знав по першому фільму. Також звернувся до тих людей, яких я знаю по роботі — це мої колеги в обласному літературному музеї, а також письменники. Запрошували до зйомок жителів тих сіл, де проводили зйомки, зокрема Дідківці і Пашківці.
Юно, як ви створювали образ своєї героїні?
Ми зробили таку невелику дослідницьку роботу. Всі горища були перебрані у сусідок, у бабусь, у мамів. Один одному передавали, що в нас знімають фільм, дівчатам треба одягнутись. Ми знайшли автентичний одяг початку 50-х років. Вдалось знайти декілька суконь того часу. Ми знайшли білі хустки в цяточку та з орнаментом. Коли жінка йшла в поле, вона завжди одягала білу хустку, а коли жінка була в побуті — просто покривала голову. До речі, серед одягу ще був фартух, обов'язково. І фартуха ми не могли знайти ніде, тож мені фартух на зйомки фільму спеціально пошила мама.
Коли ми побачимо фільм?
Зараз ми займаємося монтажем того матеріалу, який зняли, і готуємо цю стрічку до того, щоб приступив до роботи композитор Іван Пустовий. Музика дуже важлива для фільму. Зараз ми переживаємо такий період, коли ось-ось ми побачимо уже стрічку, якою вона має вийти на екран. На який екран? Ну, це важко зараз сказати. Звичайно, хочемо зробити презентацію на широкому екрані в кінотеатрі. Далі будуть інші покази. Насамперед я хочу, щоб побачили ті люди, які були причетні до зйомок, в селах Дідківці, Пашківці та інші.
