За інформацією: Суспільне Хмельницький.
В Ізяславі відкрили Алею Віри та Надії на честь зниклих безвісти та військовополонених захисників. Суспільне Хмельницький
В Ізяславі на Хмельниччині з’явилася Алея Віри та Надії — символ пам’яті й сподівання родин, які чекають на повернення своїх рідних із полону чи зникнення. На ста світлинах — обличчя тих, хто досі не повернувся додому. Ініціаторами стали самі родини військових, а підтримали створення алеї місцеві благодійники та побратими.
Про це Суспільне Хмельницький розповіла керівниця Ізяславського осередку громадської організації "Об’єднання Захисників України та їх родин" Тамара Горнюк.
"До нас звернулися сім’ї зниклих безвісти та полонених, які захотіли, щоб про їх рідних знали та пам’ятали, щоб кожен військовий, якого чекають вдома, повернувся і власноруч зняв своє фото з банера".
Родини зниклих безвісти та військовополонених зібралися на відкриття Алеї Віри та Надії в Ізяславі на Хмельниччині, 25 жовтня 2025 року. Суспільне Хмельницький
Сестра військовополоненого Ольга Дзісяк зазначила, що чекає на брата Олександра.
"Він в полоні з листопада 2024 року. Зараз незаконно засуджений росіянами на 15 років. Віримо. Чекаємо його, надіємось, що він скоро повернеться".
Тамара Горнюк розповіла, що друк фото профінансували сім’ї зниклих безвісти та військовополонених власним коштом, а встановлення банера стало можливим завдяки підтримці благодійників.
"Хлопці із 6 полку ССО "Рейнджер" також не стоять осторонь. Для них це важливо. Вони хочуть, щоб про полонених та зниклих безвісти пам’ятали, щоб вони поверталися і самі знімали ці фото".
Жінка з дитиною біля портретів воїнів на Алеї Віри та Надії, Хмельниччина, 25 жовтня 2025 року. Суспільне Хмельницький
Захід відвідали близько сотні родин, друзів та знайомих військових. Серед них був і захисник Маріуполя — Іван Бурдим, що знає про російський полон із власного досвіду.
"Хочу звернутись до кожної родини, яка досі чекає. Я знаю, як це — прокидатися щодня між надією і страхом. Я знаю, як це — чекати на кожен дзвінок, кожну новину. Я знаю, як дивитись в невідоме. Я прошу вас, не втрачайте надію. Ваша любов і ваші сльози доходять до тих, хто зараз в темряві. Я це знаю, я сам це відчував. Не мовчіть, говоріть про своїх, пишіть, шукайте, розповідайте. Кожен ваш голос — це ще один промінь світла, який допомагає знайти дорогу додому. Я стою на цій алеї не як свідок трагедії, а як свідок сили, яка здатна пройти крізь найтемніші часи. Сили рідних, які не здаються, сили віри, яка здатна пройти крізь найтемніші ночі, сили любові що сильніша за полон, смерть і відстань. Ця алея — символ незламності родин, що чекають, символ того, що ми живі, поки ми пам'ятаємо. Я вірю, що кожен безвісти зниклий повернеться, бо на них чекають, бо світло завжди знаходить дорогу додому".
Місцеві жителі біля портретів захисників, які в полоні та зникли безвісти, Хмельниччина, 25 жовтня 2025 року. Суспільне Хмельницький
Зі слів Тамари Горнюк, "Об'єднання захисників України та їх родин" займаються підтримкою родин зниклих безвісти та полонених, реабілітацією військовослужбовців та ветеранів війни. Вони подають документи на пошук безвісти зниклих в усі можливі інстанції, українські та міжнародні.
Авторка: Оксана Снігур.
