За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Декорації до казки, які розмалювала Олена Карвай. Олена Карвай
Знаємо, що коли ви прийшли до Хмельницького театру, на вас чекала тут зустріч, яка нагадала про рідний дім.
У 2009 році ми своїм потужним колективом Херсонського обласного академічного муздрамтеатру імені Миколи Куліша робили виставу "Дуже проста історія". Створювали з пінопласту звірів. Я вирізала корову, я її довго вирізала, бо вона була, як справжня. Коли я її робила, ми з нею так зріднилися, що я їй навіть дала кличку Зорька. Коли я її вирізала, я її полюбила, наче вона особиста жива істота. Коли я прийшла в Хмельницький театр працювати, то я дивлюся моя Зорька тут стоїть, я її питаю: "Як це, Зорька, ти також тут?". А вона каже: "Це я тебе привела".
У Хмельницькому театрі ви працюєте кілька місяців. За цей час уже є готові декорації?
Так, зробили декорації до двох вистав, зараз працюємо над третьою – "Назар Стодоля". Це буде велика, потужна вистава. Там буде велика церква стояти посеред сцени, ми її спочатку обґрунтовуємо, розфарбовуємо. Дзвони робимо самі, всякі бутофорські речі виготовляємо.
Петриківський розпис. Олена Карвай
У вас обширний спектр роботи. А що вам найбільше до вподоби з усього цього?
Я все люблю робити. До мене приходить художник-постановник, каже зроби те, зроби це. Я роблю те, що мені скажуть із любов’ю, з бажанням, тому що я люблю свою професію.
Робота художником у театрі ваша мрія, яка вже здійснилася. А чи мрієте зробити декорації до якоїсь вистави, до якої ви ще не робили?
Так, мрію зробити декорації Петриківським розписом, і поставити якусь національну казку, або виставу в такому розписі.
Можливо, є якась картина, яку б хотіли намалювати для себе?
У мене є багато ідей. Найбільше хочу написати картину до авторської книги про свою бабусю, як вона в 1902 році народилася, як її підкинули в чужу родину. На той час царський режим давав за сироту дуже багато грошей, таку багату пенсію. Її взяли, там було четверо дітей. Як народилася, її замотали в мішок. І заміж вона виходила в 17 років у сукні з мішковини.
А яку картину хочете написати до цієї книги, щоб хотіли зобразити, які фарби використати?
Поле, стоїть жінка, вдягнута в мішковину. У неї хустка з мішковини, в неї сукня з мішковини. Вона руки простягає до неба, з одного боку в неї сонце в руці, а з іншого боку – місяць. Вона простягає руки до неба, і каже: "Господи, прости мене за таку мою долю".
На вашу думку, яке головне призначення художника?
Головне призначення художника робити світ кращим, щоб люди були добріші, не сварилися, щоб не було війни. Щоб ми на цій землі були щасливими, добрими і гарними.
