За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Із Володимиром Калініченком попрощалися у Хмельницькому, 7 січня 2026 року. Суспільне Хмельницький
Його колишній командир Олег Підлуцький розповів, Володимир Калініченко був професійним військовим, з 1985 по 1989 роки навчався у Хмельницькому вищому артилерійському командному училищі. Вони разом 7 років прослужили у артилерійській бригаді.
"Калініченко Володя служив у моєму підрозділі. Я був у нього командиром батареї, він був в мене командиром взводу. Хочу охарактеризувати як добру людину, хорошого, добросовісного, чесного, порядного, грамотного офіцера".
Племінниця Володимира Калініченка — Анастасія Поворознюк зазначила, що на момент повномасштабного вторгнення дядько вже кілька років був військовим пенсіонером. У жовтні 2022 року отримав повістку.
"Казав: "Настя, а хто піде? Ми маємо захищати нашу країну". В нього не було іншого розуміння. Він був завжди життєрадісний, які б там не були ситуації він завжди говорив, що все буде добре, завжди потрібно залишатися позитивною людиною".
Володимир Калініченко, за словами племінниці, воював у 115 окремій механізованій бригаді. Брав участь у боях на Сумському та Харківському напрямках. Згодом воював на Донеччині. 10 квітня 2024 року зник безвісти у Покровському районі на Донеччині.
"Два роки ми чекали все ж таки позитивної новини, що він в полоні, що він вернеться".
У Володимира Калініченка залишилася донька і брат.
Поховали воїна на Алеї Слави у мікрорайоні Ракове.
Микола Верхняцький загинув 1 січня 2026 року. Суспільне Хмельницький
Чоловік сестри загиблого воїна Юрій Таран розповів, до повномасштабного вторгнення Микола Верхняцький займався будівництвом. Півтора року тому отримав повістку. Воював у третій окремій важкій механізованій "Залізній" бригаді.
"Він завжди допомагав і був справжній чоловіком. Працював у будівельній сфері, вставляв металопластикові вікна".
За словами чоловіка, востаннє бачилися у грудні 2025 року, коли Микола Верхняцький приїжджав у відпустку.
"Він завжди казав, що в нього все добре: "Не переживайте, в мене все нормально, тут не літає". Він був сержантом, їздив автомобілем, підвозив на передок і харчі, і озброєння. Все що треба було. Першого числа він поїхав, як завжди, хлопцям доставити речі, які їм були необхідні, і ворожий дрон влетів в машину".
У Миколи Верхняцького залишилися дружина, донька, мати і сестра.
Поховали воїна на кладовищі у мікрорайоні Гречани.
