За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Прапор на майдані із надписом “За нашу свободу як на роботу” на Революції гідності, грудень 2013 року, Київ. Роман Федоренко
Роман Федоренко родом із Луганська, під час Помаранчевої революції бився з "беркутами"Під час Помаранчевої революції 2004 року спецпідрозділ міліції "Беркут" залучався для охорони громадського порядку та припинення масових акцій, діючи як інструмент тодішньої влади. Бійці зведених загонів утримували позиції, несли службу в місцях напруженої політичної обстановки та забезпечували силову підтримку. за виборчі протоколи. Переїхав до Хмельницького. Був учасником Революції гідностіРеволюція Гідності (Євромайдан) — це масові протестні акції в Україні, що тривали з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року. Вони виникли як реакція на відмову влади від євроінтеграції та переросли в національно-патріотичне повстання проти корупції, свавілля силовиків та узурпації влади режимом Віктора Януковича. — стояв у сотні СамооборониСотня самооборони — це структурний підрозділ "Самооборони Майдану", створений під час Революції Гідності (від 1 грудня 2013 року) для забезпечення безпеки учасників протестів, охорони території Майдану та підтримки правопорядку. Зазвичай сотня налічувала від 70 до 150 осіб, а загальна структура координувалася центральним штабом, який очолював Андрій Парубій. , пройшов штурм на ГрушевськогоШтурм на Грушевського — це початок активного силового протистояння під час Революції Гідності, що розпочався 19 січня 2014 року. Активісти намагалися прорвати кордон внутрішніх військ на вулиці Грушевського в Києві після віча, що переросло у масштабні зіткнення, застосування коктейлів Молотова, світлошумових гранат та гумових куль. у Києві та був учасником мітингу, де 19 лютого 2014 року сталася стрілянина поруч із Хмельницьким обласним СБУ. Після Революції пішов добровольцем на російсько-українську війну.
Історію свого шляху Суспільне Хмельницький ексклюзивно розповів учасник Майдану, який попросив його називати Роман Федоренко.
Луганське дитинство і перші синьо-жовті кольори
"Я родом з Луганська, але скільки себе пам’ятаю, ще з 80-х, відчував себе патріотом України. Пам’ятаю, як у 1988 році акварельними фарбами розмалював "наволочку"Чохол на подушку. у блакитний та жовтий кольори та вивісив на балконі. За це отримав прочухана від бабусі. Але — за зіпсоване майно, а не за ідею. Бо вона й сама була з родини репресованих "совітами".
У 2004 році, під час Помаранчевої революції, був спостерігачем на виборах у Луганську, пригадав Роман.
"Був наглядачем, бився з "беркутами" під час третього туру. Вони намагалися не дати мені вивезти з дільниці завірені копії результатів виборів".
Люди зібралися на Майдані незалежності у Києві після розгону студентів, грудень 2013 року, Київ. Роман Федоренко
"Я не вірив, що народ повстане"
На момент початку Революції гідності у 2013 році Роман Федоренко давно мешкав у Хмельницькому, куди переїхав на постійне місце проживання.
"Чесно кажучи, не вірив, що народ повстане проти Януковича. Думав, що українці стали менш активними. І не здатними на боротьбу. Тому без особливої надії дивився на ходу 24 листопада. Лише пам’ятаю, як мій батько сказав: "Ти помиляєшся, почнеться справжній бунт проти узурпатораУзурпатор — особа, яка незаконно захопила владу в країні (державний переворот) або привласнила чужі права, повноваження чи власність. Це поняття часто вказує на нелегітимність правління або порушення конституційних норм. Термін походить від латинського usurpator (загарбник).".
Після побиття студентів у ніч на 30 листопада 2013 року, пригадав Роман, все змінилося, і він разом із друзями поїхав до Києва.
"1 грудня я стояв біля "Жовтневого", на височині, і не вірив своїм очам. Я трохи знаю методику підрахунку людей у натовпі — її використовують спецслужби. І зрозумів, що там близько мільйона. Це не перебільшення. В той же день була спроба розгону "беркутами". Повернувся у Хмельницький, і бачив в новинах що зводяться перші барикади. Зрозумів, що осторонь бути не можу. Благо, жінка абсолютно підтримувала мене".
Імпровізована ялинка на Майдані під час Революції гідності, грудень 2013 року, Київ. Роман Федоренко
"Приїхали вже не мітингувати"
За словами Романа, до Києва згодом повернувся 8 грудня з кумом, були на "Марші мільйонів".
"А потім після 11 грудня і першого великого штурму Майдану – повернулися вже "підготовленими". Ця підготовка зараз викликає посмішку, але тоді здавалася серйозною: кум роздобув добрі лижні шоломи, були кийкиКийок — це коротка, товста палиця, зазвичай дерев’яна, гумова або металева, що використовується як зброя, засіб захисту чи опора. Поліцейські кийки (дубінки) застосовуються для примусу, а телескопічні — для самооборони. Вони бувають жорсткими або гнучкими (пружинними)., імпровізовані поножіПоножі (або наголінники) — це елемент захисного обладунку, призначений для захисту гомілок воїна (від коліна до стопи).".
Того дня, пригадав Роман Федоренко, разом із товаришем випадково заговорив із чоловіком, який підказав, куди рухатися далі. Згодом зрозумів — це був Сергій Нігоян.
"Ми спитали першу ліпшу людину, куди йти. А вже за півтора місяця, коли побачив фото, зрозумів — це був НігоянСергій Нігоян (1993-2014) — активіст Євромайдану, Герой України (посмертно), який став одним із перших загиблих під час Революції Гідності. Етнічний вірменин, громадянин України, вбитий 22 січня 2014 року свинцевою картеччю під час протистоянь на вулиці Грушевського в Києві. Символ боротьби за демократію.. Він загинув першим у січні 2014 року".
Прапор України, колючий дріт, що означали загородження своєї території на революції, грудень 2013 року, Київ. Роман Федоренко
Згодом він із кумом приєднався до 4-ї "Козацької" сотні4-та "Козацька" сотня Самооборони Майдану — це один із структурних підрозділів (загонів) громадського руху під час подій Євромайдану (2013-2014 рр.), що складався переважно з активістів, які забезпечували безпеку учасників протестів, підтримували правопорядок на контрольованій території та координували дії зі Штабом національного спротиву, Самооборони Майдану. Чергували в Будинку профспілок, стояли на барикаді біля Головпоштамту, ходили в патрулі. Через роботу постійно бувати на Майдані не вдавалося, пригадав Роман, проте робили, що могли, аби бути корисними.
"Як момент найбільшого емоційного підйому згадався день, коли повалили пам’ятник Леніну на БессарабціПам'ятник Володимиру Леніну в Києві, розташований на бульварі Тараса Шевченка поблизу Бессарабської площі, був повалений 8 грудня 2013 року під час подій Євромайдану. Монумент, який стояв неподалік від Бессарабки, було демонтовано активістами, що стало символічним початком масового "ленінопаду" в Україні. . Здавалося раніше, що він там стоятиме вічно, і за кілька годин все змінилося. Це була як точка неповернення до радянщини, радість була – неймовірна".
Через луганську прописку його часто відправляли на розвідку, розповів Роман.
"Луганська прописка давала прохід крізь кордони міліції на Майдані. Мав "трофейну" синьо-білу стрічку — чіпляв її на куртку і спокійно проходив крізь кордони міліції, ВВшників"ВВшники" — це розмовна назва військовослужбовців Внутрішніх військ МВС України (до 2014 року), які забезпечували охорону громадського порядку, важливих об'єктів та конвоювання. Після реформування у 2014 році вони увійшли до складу Національної гвардії України. У контексті подій 2013-2014 років цей термін часто використовувався для позначення спецпідрозділів, задіяних у охороні урядового кварталу. , "беркута""Беркут" на Майдані — це спецпідрозділ міліції, який під час Революції Гідності (2013-2014) жорстоко розганяв мирні протести та застосовував зброю проти учасників Євромайдану. Саме силовики «Беркута» здійснили силовий розгін у ніч на 30 листопада 2013 року, що спричинило масовий протест проти режиму Віктора Януковича. . Перевіряли документи — і вважали за "свого". Міг зайти в Маріїнський паркМаріїнський парк у період Майдану (2013-2014) слугував базою для "антимайдану" — табору прихильників тодішньої влади та тітушок, а також місцем їхніх сутичок з активістами Євромайдану. Парк розташований поруч із Верховною Радою, тому перетворився на стратегічну точку протистояння та осередок напруги в урядовому кварталі., на антимайдан"Антимайдан" — це провладний рух та серія мітингів в Україні (2013-2014 рр.), організованих на противагу Євромайдану, що підтримували Партію регіонів, Віктора Януковича та курс на зближення з Росією. Ці акції, що проходили у Києві та південно-східних областях, відзначалися гаслами проти євроінтеграції, за статус російської мови та часто переростали у сепаратистські заклики., поговорити, з’ясувати плани "тітушок"Тітушки — це збірний термін для означення молодих людей спортивної статури, яких наймають (зазвичай представники влади або провладні структури) для силових провокацій, розгону акцій протесту, потасовок та залякування активістів. Вони з'явилися в Україні у 2013 році, відзначаються безнаказаністю через прикриття правоохоронців..
Люди під час Революції гідності, грудень 2013 року, Київ. Роман Федоренко
Роман Федоренко пригадав і про інший бік протистояння.
"Ми тоді готувалися до серйозних сутичок. Я розповідав хлопцям рецепти запалювальних сумішей — там дуже важливі вірні пропорції компонентів. Найбільш ефективною вважалася з додаванням алюмінієвої пудри — тієї самої "сріблянки". Згодом міліція теж це зрозуміла: якщо при обшуку знаходили таке — могли серйозно затримати. Моя жінка купувала її на ринку в Хмельницькому і привозила на Майдан — жінок тоді майже не перевіряли".
Зібрання людей поруч із Маріїнським парком під час Революції гідності, грудень 2013 року, Київ. Роман Федоренко
Грушевського, пневмонія і відчуття перемоги
22 січня 2014 року під час протистояння на вулиці Грушевського у столиці силовикиСиловики — це загальна назва працівників правоохоронних органів, спецслужб, Збройних сил та інших державних відомств, яким держава делегувала право на законне використання сили, зброї або спецзасобів. Вони забезпечують охорону порядку, національну безпеку та виконання силових функцій держави. штурмували їх медпункт, розповів Роман Федоренко.
"Це єдиний епізод, де ми з кумом брали участь у справжній бійці з Беркутом. Першу атаку відбили, але потім медпункт розгромили. З цим пов’язана цікава історія: як вже потім, через кілька років з’ясувалося – саме в тій бійці, по іншу сторону дверей медпункту був беркутівець, який потім став моїм другом: він покинув службу в "Беркуті" одразу після цього, наприкінці січня з ідейних міркувань, бо хотів бути правоохоронцем, а не катом".
За його словами, пізніше вони обоє зустрілися під час антитерористичної операції, потрапивши до одного підрозділу.
"Прийшли добровольцями в один і той самий підрозділ, і випадково в розмові дійшли до того, що саме в той день і час, під час Майдану, билися один з одним. Потім він загинув у Маріуполі, у травні 2022 року, на Азовсталі"Азовсталь" — колишній металургійний завод у Маріуполі, один із найбільших виробників сталі в Європі, що навесні 2022 року став символом незламності України. Під час облоги міста українські військові 86 днів тримали оборону на заводі, який був майже повністю зруйнований, перетворившись на символ мужності.".
Після одного з виїздів до Києва він почав задихатися, пригадав Роман. Лікарі діагностували двосторонню пневмонію.
"Мабуть, це і врятувало, бо інакше б не пропустив події 16-20 лютого".
Фото із Майдану незалежності в період Революції гідності, грудень 2013 року, Київ. Роман Федоренко
19 лютого дістався до будівлі СБУ в Хмельницькому, де тривали протести, розповів Роман Федоренко.
"Йшов і розумів, що фізично дуже слабкий. 100 метрів проходиш — і стаєш. Але всередині було якесь дивне відчуття зібраності. Пам’ятаю добре, як горіла будівля, як чув постріли по Дмитру ПагоруДмитро Пагор був 21-річним активістом Євромайдану, який загинув від вогнепального поранення 19 лютого 2014 року.. А з Києва приходили від знайомих жахливі новини. Саме в час коли горіла будівля СБУ в Хмельницькому – появилося чітке відчуття, чи то передчуття: ми перемогли. Відчувалася паніка силовиків на місцях, їх сил вже не вистачало на всі області. Потім вже були кадри новин з Києва, в які не вірив: з сотнями закривавлених тіл. І сльози спочатку від безсилля щось зробити, а потім від неймовірного щастя: "Перемога!". Всупереч всьому – все ж перемога".
Згодом він пішов добровольцем на війну. Роман Федоренко пригадав, що досвід Майдану змінив ставлення до страху.
"На фронті не раз ловив себе на думці: тут страшно, але на Майдані в ті дні і ночі було страшніше. Там не було зрозуміло, чим усе закінчиться. І якщо доля вберегла тоді — зараз не маю права на страх".
Український стяг над Майданом у Києві під час Революції гідності, грудень 2013 року. Роман Федоренко
