За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Сергій Харчов з побратимами. Сергій Харчов
Бойовий шлях 35-річний Сергій Харчов розпочав на посаді водія-сапера у Національної гвардії Україні. До того чотири роки відслужив за контрактом і повернувся до війська в перші дні повномасштабного вторгнення. 5 лютого 2024 для виконання бойових завдань виїхали до населеного пункту Роботине в Запорізькій області.
"Ми вночі мінували проходи, ставили мінні поля. Заходили "по сірому", щоб російські дрони нас не так бачили. Якщо ми не встигали за ніч зробити роботу, то пересиджували день в бліндажах з хлопцями які сидять на передовій, а на наступний вечір виходили".
Сергій Харчов на собі носив амуніції й боєприпасів вагою з дорослу людину: "Йдучи на завдання я брав бронежилет, каску, автомат, шість магазинів по 30 набоїв, дві гранати, дві міни, які важать по 10-12 кілограмів. Все це разом важить 50-60 кілограмів. Пройти з цим під обстрілами п'ять з половиною кілометрів важко".
Обстріли, пригадує, тривали цілодобово: "Стріляли російські військові з різної зброї. Як тільки бачили скупчення людей, одразу починався обстріл".
Сергій Харчов, травень 2024, Хмельницький. Суспільне Хмельницький
Вранці 12 березня міна 120 калібру вибухнула у двох метрах від нього, розповів сапер: "Коли чули постріл, ми падали на землю. Тому, що коли міномет вибухає, уламки летять десь 60 сантиметрів над землею".
За словами нацгвардійця, на одному з бойових виходів на лівій нозі розірвав зв’язки. Зараз, сказав, готується до операції.
