За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Ольга Рибак зізналась, за п’ять років кількість дітей з розладами спектру аутизму зросла на третину, вересень-2025 року. Суспільне Хмельницький
Хмельницький інклюзивно-ресурсний центр №1 працює понад 6 років. Які за цей час ви спостерігаєте зміни у зверненнях до вас?
Тенденція в громаді не відрізняється від загальноукраїнської та світової тенденції. Збільшується кількість дітей, які знаходяться в спектрі аутизму. Ми бачимо це по ранньому віку, по дошкільному віку. Потім вони приходять до школи, тому що мають абсолютне право на освіту, як і кожна дитина у нас в державі.
Якщо порівнювати п'ять років тому і зараз, то кількість дітей з розладами спектру аутизму зросла десь на третину — на 30%. Це якщо статистику брати на кінець року, порівняти 2024 і 2019 рік, то є різниця. Ну, там теж є свої нюанси, але спектр аутизму в нас збільшується.
Кожна дитина має право на здобуття освіти дошкільної, загальної середньої. Вже яку форму оберуть батьки, це буде залежати від батьків. Ми визначаємо наскільки є ця освітня потреба саме для такої дитини. Це не діагноз, це потреба, тому що, наприклад, дві дитини з розладом спектра аутизму можуть мати різні освітні потреби. В когось краще розвинене мовлення, в когось гірше, в когось є сенсорні порушення — або гіперчутливість, або гіпочутливість. Хтось цієї чутливості немає. І звідси будуть випливати різні освітні потреби. Ми описуємо все індивідуально, під дитину.
На сьогодні гостро постало те, що ми чуємо і від педагогів з командою про діток в закладах освіти, і від батьків, і самі спостерігаємо. Це діти з розладами уваги та гіперактивністю. Їх кількість теж збільшується. Ми їх бачимо чітко і в дошкіллі, і в школі. Єдина наша велика проблема — ми поки не дуже вміємо з ними працювати.
А що вам потрібно, щоб допомогти таким дітям краще опановувати освітні програми?
Потрібно пройти навчання, ну, хоча б базове. Ми з цим працюємо, звичайно. Наші фахівці мають це знати, щоб і потім супроводжувати педагогічних працівників в закладах освіти, щоб це робити, треба це знати. Ну і пройти практичний такий вишкіл, тому що давати поради і не знати, що це таке, то це неправильно. Проблема в тому, що ця потреба випереджає нас. Ми ж не можемо випередити задоволення цієї потреби, бо на це потрібен час, щоб вивчити такі стани дитини, щоб навчитися з цим працювати. А дітки теж всі дуже різні. Ми бачимо досвід інших країн, які це долають. Наприклад, нам подобається дуже ізраїльський досвід, як вони працюють з розладами гіперактивності.
В чому полягає ізраїльський підхід у роботі з гіперактивними дітьми?
Вони міняють підхід до перебування дитини в класі. Тобто, дитині дозволяється встати. Ну, зараз, в принципі, у нас з цим вільніше, але нам ще важко відходити від того, щоб всі тихо сиділи. Дитині треба встати, їй можна пройтися, дитині потрібно щось тримати в руках. Вона може рухати ногами. Деякі школи за кордоном ставлять такі педалі під партами, щоб дитина їх натискала. І нам це дуже подобається. Така дитина, щоб думати, має рухатись. Ну от такий принцип. І це треба зрозуміти, в першу чергу, нам. Ми ще трошечки звикли по-іншому працювати. Щоб дитині розказати вірш, їй можна дозволити крокувати. Тобто, здавалося б, це дрібниці, але вони дуже класно працюють. Основний принцип — це думати в русі. Якщо ми говоримо про цю категорію діток.
Авторка: Алла Коломея.
