За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Зіньківська ковбаса та хліб. Суспільне Хмельницький
Вісім елементів – традиції приготування страв і пісенну та обрядову традицію, внесли у 2025 році до переліку нематеріальної культурної спадщини Хмельниччини.
Про це Українському Радіо Хмельницького розповіла директорка Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва, заслужена артистка України Мая Онищук.
Як формується перелік нематеріальної культурної спадщини і чому зараз важливо про це говорити?
Надзвичайно важливо сьогодні підсвітити унікальну українську культуру і в розрізі елементів нематеріальної культурної спадщини, яку зараз більш конкретніше позиціонують як "жива спадщина". Ви всі пам'ятаєте початок повномасштабного вторгнення, коли всі російські медіа говорили про те, що український борщ — це не український борщ. Мовляв, це їхня традиційна страва. І почали вони саме з цього. Не з того, що це їх території, а з борщу, культури, пісні, вишиванки. У 2024 році я ініціювала великий всеукраїнський симпозіум з нематеріальної культурної спадщини з майстер-класами та навчанням. Два дні поспіль 16 областей України і наша експертна комісія працювали з нашими громадами. Ми вчились і опановували розуміння живої спадщини. Це той елемент, який живе і побутує в родині, в суспільстві, в громаді. Він повинен жити і бути цінним понад 50 років безперервно. До прикладу, у нас є в переліку "Зіньківська ковбаса". Там родини передають з покоління в покоління традицію її виготовлення. В них жодне свято не обходиться без зіньківської ковбаси.
Які елементи живої спадщини ви обрали до обласного переліку цього року?
У нас була презентація, кожна громада приїхала, приготувала або розказала і продемонструвала відео і фото їхніх унікальних живих елементів. І навіть на смак ми спробували. В результаті ми додали вісім елементів до обласного переліку, ще два йдуть до опрацювання. Це, зокрема, легенди Городоччини. Надзвичайно цікавий елемент, але нам треба його доопрацювати, доповнити. Другий елемент — це мачанка, його теж допрацьовують.
Перший елемент, який ми додали до обласного переліку цього року — це традиція приготування кулінарної страви "Огірки" в Меджибізькій громаді. Реберця, різні види м'яса, капуста, морква, тобто така основа як борщ, але без томатів і додаються огірки. Квашені огірки додають трошки кислинки. Надзвичайно смачно.
Випікання "Святкових вобаринків" у селі Велика Яромирка Городоцької громади. Це родина страва, яка передається від бабусі до мами. Мама передала доньці. Мамі вже за 80 років. На всі свята оці вобаранки робились. Запарюється борошно з водою, з вершковим маслом. Заварюється тісто і додається 10 яєць. І далі вони випікаються і густо-густо посипаються цукром, який карамелізується. У них цей елемент живе в родині.
Традиційна кулінарна практика приготування страви "Капусняк із затиркою та печеними бараболями" в селі Балакири Городоцької громади. Бабуся показувала, як окремо печеться бараболя, так вони говорять, діалект. В банячку в печі вариться капуста, але перед капустою реберця, м'ясо, а потім капуста. Вона підбивається трішки борошном і має певну густоту. І от цей капусняк потім наливається в тарілочку, дається печена, картопля. І ти смакуєш печену картоплю окремо з капусняком.
Традиція приготування "Печеної картопляної кишки", як локального кулінарного надбання села Жищенці громади. Надзвичайно смачно та з доступних продуктів.
Родинні знання та практика виготовлення "Купинської ковбаси" у селі Купин Городоцької громади. Надзвичайно смачна ковбаса, має красивий колір золотисто-коричневий. Тут не кусочками, а перемелене м'ясо, різних частин тушки.
Далі місцева кулінарна традиція "Пікун-перекладинець" з села Щаснівка Волочиської громади. Малесенька картопля, яка залишається як насінева. Її добре-добре промивають, кладуть в чавунний баняк і зверху перекладають салом, шарами, без води. Закривається піч і ця картопля упарюється, сало топиться, йде на низ і от картопля ужарюється до скоринки і потім ту картопельку обов'язково споживати потрібно з мачанкою. Там йде ріпак, сушене насіння гарбуза, сметана до мачинки, часник.
Далі традиція приготування та споживання великодньої випічки "Трійця" із Ізяславської громади. Там печуть не просто одну пасочку, а роблять це як три в одній формі і святять вони її, як трійцю. Для них це є обряд. Верх зрізається, висушується і залишається на ті випадки, якщо, наприклад, свійські тварини хворіють, то їм дають, щоб одужали. Якщо хтось йде в далеку дорогу, от зараз багато хто близьких пішов захищати Україну. Мами, бабусі їм з собою в дорогу завернули оцю "Трійцю", як оберіг.
І пісенна та обрядова традиція села Радошівка Ізяславської громади. Коли вони роблять свято села, в ньому беруть участь абсолютно всі покоління. В них такого немає, що діти окремо стрибають десь там на батутах, а старше покоління десь тихенько сидить під парканом. У них всі сідають за один стіл. До того визначаються, хто які страви готує. Бабусі з дідусями, сини, правнуки, внуки — всі співають пісні. В них є жартівливі такі, де один до одного цікаво жартують, старше покоління над молодшим, молодше над старшим. Отакий обряд.
Як громади ще можуть подати свої традиції до переліку нематеріальної культурної спадщини?
Кожен українець може бути носієм живої спадщини. Тому, якщо у вас є унікальна традиція, обряди, гастроспадщина, вишивка, те найцінніше, що живе і побутує у вас в родинах, в громаді, звертайтесь в Хмельницький обласний науково-методичний центр культури мистецтв, вулиця Володимирська, 103. Ви можете знайти нас в будь-яких соцмережах, на різних платформах. Ми спільно повинні зберегти і популяризувати найцінніше — нашу українську культуру, нашу живу спадщину.
Авторка: Алла Коломея.
